Опубліковано

Депресія чи просто поганий настрій: як відрізнити один стан від іншого?

Сучасне життя має доволі швидкий темп, тому дорослі люди часто зіштовхуються зі стресом, втомою, тривогою. Дехто списує відчуття пригніченості просто на поганий настрій та чекає самостійного поліпшення стану. Однак проблема може бути значно глибшою, ніж здається. Часто зміни настрою, тривожність і апатія можуть бути пов’язані як із тимчасовими реакціями на стрес чи іншими причинами, так і з депресією, яка у багатьох випадках потребує професійної допомоги, особливо, якщо симптоми зберігаються або посилюються. Важливо чітко знати, на що потрібно звертати увагу і коли слід відвідати психолога або психотерапевта, щоб запобігти погіршенню стану з точки зору турботи про психічне здоров’я, відновити функціонування та покращити якість життя.

Ключові відмінності між поганим настроєм і депресією

Зміни настрою протягом дня — це нормально, якщо вони мають короткочасний характер. Зазвичай такий стан минає самостійно без цілеспрямованого втручання — внаслідок зміни діяльності чи з часом. Водночас у людини, що переживає депресивний епізод, протягом двох тижнів і більше спостерігаються два симптоми: пригнічений настрій та втрата зацікавлення чи задоволення від діяльності, що раніше їх приносила. Також про наявність депресії свідчать такі ознаки:

  • зміна апетиту та ваги;
  • швидка втомлюваність;
  • втрата енергії;
  • порушення сну;
  • загальмованість або навпаки — помітне психомоторне збудження;
  • уповільнення процесів мислення та запам’ятовування;
  • зниження концентрації, здатності зосереджуватися — під час депресії складно сфокусуватися на справах, які потрібно виконати;
  • почуття власної нікчемності або провини;
  • нав’язливі суїцидні думки без конкретного наміру або спроба чи планування.

Загалом за міжнародними критеріями у людини з депресією спостерігається щонайменше 5 симптомів протягом 2 тижнів (майже щодня та впродовж більшої частини доби), водночас один з них — пригнічений настрій або втрата інтересу/задоволення.

Перебуваючи у пригніченому настрої, людина зазвичай зберігає здатність виконувати повсякденні справи. Під час депресивного епізоду ця здатність може бути суттєво знижена: зменшується рівень енергійності, ініціативності та простежується втрата інтересу до улюблених занять чи активностей, які раніше приносили задоволення. Отже, депресивний стан має клінічно значущий вплив на щоденне функціонування у соціальній, професійній та інших сферах, а його корекція потребує участі фахівців.

Чому важливо звернутися до спеціаліста

Коли депресивний стан затягується в часі, а вам зараз бракує сил і ресурсів для самостійного покращення самопочуття, доцільно буде отримати консультацію фахівця, що працює в методі когнітивно-поведінкової терапії. Психотерапевт допоможе побачити взаємозв’язок факторів, що вплинули на виникнення стану і продовжують його підкріплювати, та зрештою розірвати замкнене коло. Для цього застосовуються спеціалізовані методи та техніки, зокрема поведінкова активація, що допомагає поступово відновлювати рівень активності, долати уникнення і формувати нові поведінкові патерни, орієнтуючись на принцип: «настрій змінюється через дію, а не передує їй».

Окреслимо перші техніки, що застосовуються для допомоги:

  • психоедукація — пояснення механізмів розвитку і підтримання депресії, принципів взаємозв’язку між думками, емоціями та поведінкою;
  • поведінкова активація — поступове відновлення активності через виконання посильних дій, спрямованих на повернення відчуття задоволення, сенсу та залученості, а також зменшення уникнення. Навіть невеликі кроки (прогулянки, спілкування) можуть поступово сприяти покращенню емоційного стану;
  • дистанціювання від депресивних думок і подальша робота з ними — клієнт вчиться помічати, перевіряти та переоцінювати думки, які впливають на емоції та поведінку.

Вчасно отримана допомога значно знижує ризик затяжного перебігу депресії та дозволяє людині повернути відчуття контролю над власним життям.

Що можна робити самостійно?

Якщо ви розглядаєте можливість розпочати КПТ-терапію, ці кроки можуть бути корисними як початкова самопідтримка:

  • повернути мінімальну структуру дня — вставати й лягати спати приблизно в один і той самий час;
  • планувати 2–3 прості справи на день (навіть дуже маленькі);
  • відмічати виконане, звертаючи увагу навіть на невеликі кроки, які вдалось зробити;
  • давати собі підтримку, коли щось не виходить, як би ви говорили це другу.

Важливо рухатися маленькими реалістичними кроками, шляхом м’якого повернення до організації структури дня через дію, а не через «очікування мотивації».

Якщо у вас є ознаки депресії, не відтерміновуйте візит до фахівця та отримайте необхідну допомогу в «Центрі когнітивно-поведінкової терапії». Психічне здоров’я потребує особливої уваги, оскільки воно має безпосередній вплив на якість життя. Звертайте увагу на сигнали свого тіла і психіки — це важливий прояв турботи про здоров’я та реальна можливість вчасно відреагувати на зміни у вашому стані.

Опубліковано

Панічні атаки: розуміння симптомів як шлях до відновлення

Панічна атака — це раптовий епізод інтенсивного страху, що супроводжується вираженими фізичними та психологічними симптомами. Вона може виникати несподівано, навіть за відсутності очевидної зовнішньої загрози, та зазвичай супроводжується відчуттям небезпеки та значним дискомфортом.

Панічну атаку розглядають як активацію системи реагування на загрозу, що може виникати без реальної небезпеки та підтримується інтерпретацією тілесних відчуттів як загрозливих. Хоча переживання під час нападу можуть бути дуже інтенсивними та лякати, сама по собі панічна атака не є небезпечною для життя і не завдає шкоди організму.

Важливо розуміти, що окрема панічна атака не є психічним розладом і не завжди потребує лікування. Багато людей можуть пережити одну або кілька панічних атак у періоди сильного стресу чи перевантаження без подальших ускладнень. Проблемою стає не сам напад, а ситуація, коли формується панічний розлад, — тривожний розлад, що спричиняє постійний страх повторення панічних атак, підвищену зосередженість на тілесних відчуттях і уникнення певних ситуацій. Саме цей страх і зміни у поведінці можуть суттєво обмежувати життя людини. Розуміння різниці між панічною атакою та панічним розладом допомагає обрати адекватний шлях підтримки — від психоедукації та самодопомоги до цілеспрямованої психотерапії у разі потреби.

Причини та фізичні симптоми панічних атак

Хоча панічні атаки можуть запускатися різними фізіологічними або ситуаційними факторами, у КПТ ключову роль у їхньому розвитку відіграє те, як людина інтерпретує тілесні відчуття і реагує на них. Катастрофічні інтерпретації симптомів (наприклад, «зі мною станеться щось жахливе», «я не витримаю», «я впаду», «я зійду з розуму») підсилюють тривогу і формують підтримувальний цикл паніки, у якому інтерпретації, підвищена увага до симптомів і поведінкові реакції взаємно підсилюють одне одного.

Зокрема, тілесні відчуття, такі як прискорене серцебиття, можуть сприйматися як ознака небезпеки («зі мною щось не так»), що підсилює тривогу. У відповідь на це зростає фізіологічна активація, яка ще більше посилює симптоми, підтримуючи цей цикл.

Панічна атака супроводжується чотирма або більше симптомами, серед яких:

  • прискорене або сильне серцебиття;
  • пітливість;
  • тремтіння в тілі;
  • відчуття нестачі повітря або утрудненого дихання;
  • біль або дискомфорт у грудях;
  • нудота, дискомфорт у животі, посилені позиви до дефекації або сечовипускання;
  • запаморочення, слабкість або відчуття наближення непритомності;
  • оніміння або поколювання в кінцівках (парестезія);
  • припливи жару або холоду;
  • дереалізація — відчуття нереальності того, що відбувається;
  • деперсоналізація — відчуття відчуження від власного тіла або себе;
  • побоювання «збожеволіти», втратити контроль над рухами та емоційними реакціями;
  • страх смерті.

Фізичні симптоми панічної атаки можуть сприйматися як загрозливі й часто нагадують прояви соматичних захворювань, зокрема серцево-судинних, що може спонукати людину звертатися по невідкладну допомогу. Водночас ці симптоми є проявом активації симпатичної нервової системи (реакції «бий або тікай») та самі по собі не становлять небезпеки для організму.

Емоційні та когнітивні симптоми панічних атак можуть сприйматися як загрозливі та спричиняти інтенсивний страх. Людині може здаватися, що вона втрачає контроль над собою або своїми реакціями, що, своєю чергою, стає причиною додаткового стресу і тривоги.

Поведінкові реакції

Під час панічної атаки людина часто вдається до поведінкових стратегій, спрямованих на швидке зниження тривоги. Найпоширенішими з них є:

  • прагнення негайно покинути місце, де виникла панічна атака, або знайти «безпечний простір»;
  • уникання ситуацій, місць чи дій, у яких раніше виникали симптоми тривоги;
  • використання «захисної поведінки» (наприклад, постійна перевірка самопочуття, вживання води, «рятівних» засобів чи пігулок, пошук підтримки поруч чи вихід з дому лише в супроводі близьких чи знайомих).

Такі дії можуть приносити короткочасне полегшення, однак у довгостроковій перспективі вони не дають людині переконатися у безпечності симптомів і сприяють підтриманню тривоги, зокрема страху перед панічними атаками.

Чому варто заручитися підтримкою фахівця?

Панічна атака, ознаки якої ви можете помітити самостійно, — це не просто короткочасний епізод інтенсивного страху, а прояв активації системи тривоги, яка підтримується способом інтерпретації тілесних відчуттів і реагування на них. Саме ці механізми можуть призводити до повторення атак і формування панічного розладу.

Своєчасне звернення до фахівця, що працює у сфері КПТ, дозволяє:

  • змінити інтерпретацію симптомів і реакцію на них;
  • знизити інтенсивність і частоту панічних атак;
  • навчитися ефективно реагувати на тривогу без її підсилення;
  • покращити якість життя.

У «Центрі когнітивно-поведінкової терапії» ви можете отримати кваліфіковану допомогу фахівців. Вони детально пояснять, що робити при панічній атаці, а також допоможуть зрозуміти механізми її підтримання і навчитися ефективно реагувати на симптоми, зменшуючи їхню інтенсивність. Згодом за допомогою психотерапії панічні атаки перестають обмежувати активності та впливати на повсякденне життя.

Опубліковано

Чому мозок схильний до нічної паніки, та як цьому зарадити?

Панічна атака — це напад страху високої інтенсивності, що виникає раптово і супроводжується неприємними фізичними та емоційними відчуттями. Мозок помилково активує симпатичну нервову систему, що відповідає за самозбереження нашого організму і мобілізацію захисних ресурсів для протидії стресу у випадку реальної небезпеки. Тіло стискається, дихання пришвидшується, потовиділення стає активнішим — ми готові битися і виживати або швидко тікати від небезпеки. Це дуже корисний біологічний механізм, якщо небезпека є «тут і зараз». Якщо мозок лише допускає ідею небезпеки, чутлива амигдала, що відповідає за інтенсивність нашого страху, може «заволати» на випередження. Цей хибний сигнал має ті ж прояви, що і в разі реальної небезпеки, тільки без неї в нашому просторі. Такий стан називається панічною атакою і може активуватися мозком як вдень, так і вночі. Втім, попри інтенсивність і неприємність відчуттів такі напади не становлять загрози життю та не призводять до серйозних наслідків.

Панічні атаки чи панічний розлад: у чому різниця?

Важливо розрізняти поодиноку панічну атаку і психічний розлад. Сам по собі окремий епізод паніки не є діагнозом і не завжди потребує спеціального лікування. Багато людей стикаються з однією або кількома панічними атаками в періоди емоційного чи фізичного перевантаження і надалі не мають жодних ускладнень.

Водночас страх панічних атак, очікування їхнього наближення та моніторинг симптомів, що можуть вказувати на їхній початок, є підґрунтям формування панічного розладу. Це різновид тривожного розладу, за якого з’являється стійкий страх повторення нападів, підвищена увага до тілесних відчуттів і уникнення певних ситуацій. Саме цей страх і пов’язані з ним поведінкові зміни можуть суттєво впливати на якість життя людини. Усвідомлення різниці між панічною атакою та панічним розладом допомагає вибрати відповідний формат підтримки — від навичок самодопомоги до цілеспрямованої психотерапії, якщо вона необхідна.

Фізичні симптоми, на яких є фіксація під час панічної атаки:

  • прискорене серцебиття;
  • відчуття задухи, коли здається, що повітря в легенях замало і вдихнути на повні груди неможливо;
  • відчуття оніміння пальців рук чи ніг;
  • напливи жару чи холоду, які можуть супроводжуватися підвищеною пітливістю;
  • запаморочення і слабкість у тілі;
  • легка нудота;
  • хаотичне мислення;
  • відчуття підвищення інтенсивності фізичних симптомів;
  • на рівні психіки людина може відчувати наближення «неминучої катастрофи», раптовий страх смерті.

Пропонуємо розібратися в різниці між відчуттями вдень і вночі під час панічної атаки та можливостях роботи з цим станом.

Чи є різниця між панічною атакою вдень та вночі?

Вдень ми усвідомлюємо інтенсивність своїх відчуттів, здатні їх перелічити, виокремити, вночі ж дискомфорт часто сприймається сильніше через ряд факторів:

  • різке пробудження від страху. Тригер може бути відсутній або викликаний фізіологічними причинами панічних атак уночі: порушенням циркадних ритмів сну, гормональними змінами, підвищенням рівня кортизолу, тривожними сновидіннями тощо;
  • думки про те, що «неминуче станеться щось погане»;
  • намагання контролювати своє тіло та його реакції (заспокоїтись, не думати, «правильно» дихати);
  • неможливість розділити емоції вночі з тим, хто здатен їх витримати.

Панічні атаки вночі виникають між фазами сну, коли змінюється активність мозку. Цей стан ми можемо помічати в дні, коли наше тіло перебувало під дією наступних чинників:

  • Хронічна дія стресорів. Стероїдний гормон кортизол, який в нормі допомагає нам формувати мобілізаційний відгук на стрес, у разі постійного довгострокового підвищення порушує циркадні ритми та робить нашу нервову систему дуже чутливою та реактивною.
  • Емоційне виснаження. Тривала напруга призводить до того, що людина втрачає контроль над своїми емоціями та реакціями на звичні події.
  • Пережиті травматичні ситуації. Наявність негативних нав’язливих спогадів підвищує ризик панічних атак.
  • Розлади сну. Безсоння в результаті порушених циркадних ритмів сну чи часті пробудження і поверхневий сон створюють підґрунтя для помилкової активації біологічної системи небезпеки.
  • Надмірне вживання стимуляторів. Це може бути зловживання енергетичними напоями, кавою, постійне паління, що призводить до підвищення рівня адреналіну.

Якщо людина вже стикалася з нічними панічними атаками, у неї виникає страх повторних нападів. Внаслідок цього вона відчуває напруження перед засинанням, тривожність під час сну і не може повноцінно відпочити, що призводить до фізичного та емоційного виснаження. Нічні панічні атаки негативно впливають на повсякденне життя, відбиваючись як на психічному, так і на фізичному стані.

Як зарадити собі вночі, якщо наявні симптоми панічної атаки?

  1. Назвіть свій стан. «Я знаю, що зі мною відбувається! Це панічна атака, бо мій мозок вирішив, що я у небезпеці».
  2. Нагадайте собі послідовність роботи тіла. «Після того, як активувалася симпатична нервова система і моє тіло в стані «бий або біжи», обов’язково увімкнеться парасимпатична нервова система і тіло стабілізується».
  3. Використайте образ морської хвилі. «Моя тривога, як хвиля, що накочує на берег і відходить від нього». Спостерігайте за станом – дайте можливість мозку біологічно знизити тривогу (переважно це близько 4 хв).
  4. Зміщуйте фокус уваги по тілу. Найлегше — спостерігати за плином власного дихання і поступово переводити увагу на інші частини тіла (лише спостереження).
  5. Допоможіть собі активізувати знання про те, що тривога дискомфортна, але не несе загрози життю і здоров’ю, тіло здатне її витримати.

Ці короткі рекомендації дають орієнтир у питаннях, що робити при панічних атаках вночі та як зупинити паніку.

КПТ у лікуванні денних і нічних панічних атак

Якщо ви страждаєте від нічних нападів паніки, радимо звернутися до психотерапевта і пройти курс КПТ. Необхідну допомогу вам можуть надати фахівці «Центру когнітивно-поведінкової терапії».

КПТ — один з найдієвіших методів боротьби з панічними розладами, що спрямовується на такі аспекти:

  • розпізнавання тривожних, деструктивних думок;
  • зменшення страху перед станами паніки;
  • формування здорових моделей реагування на помилкові реакції мозку;
  • відновлення здорового сну;
  • емоційну саморегуляцію.

Як денні, так і нічні панічні атаки виснажують і погіршують якість життя, але вони піддаються ефективній корекції. Психотерапевти нашого центру допоможуть вам усвідомити механізм виникнення станів і змінити реакції на них. Вчасно пройдений курс КПТ дозволяє повернути відчуття безпеки, стабільності та впевненості, а також у цілому покращити психічне здоров’я.

Опубліковано

Психолог, психотерапевт і психіатр: у чому різниця та до кого звернутися?

Сучасний темп життя нерідко призводить до емоційного перевантаження, внаслідок якого виникає тривожність, а інколи й депресивний стан. Саме тому багато хто цікавиться можливістю покращення психічного здоров’я. Отже, психіатр, психолог чи психотерапевт — до кого звернутися? Пропонуємо дізнатися, якого спеціаліста краще обрати у кожному конкретному випадку. Важливо чітко розуміти, хто може надати вам необхідну допомогу, та не відтерміновувати візит до фахівця, оскільки ігнорування наявних проблем загрожує їхнім поглибленням.

На чому спеціалізується психолог?

Ви можете знайти чимало матеріалів про відмінності між психологом, психотерапевтом і психіатром. І не дивно, що виникає плутанина — ці ролі частково перетинаються, але мають різні функції, освіту та зони відповідальності. Спробуємо коротко і зрозуміло розібратися.

Психолог — це спеціаліст із вищою психологічною освітою, який має підготовку у сфері функціонування психіки, поведінки та емоційних процесів. Спеціаліст забезпечує емоційну підтримку, допомагає людині краще зрозуміти свої відчуття, змінити поведінкові реакції, пережити адаптаційні труднощі після зміни місця навчання, роботи тощо.

Психолог не займається діагностикою психічних розладів і не призначає медикаменти для корекції тяжких емоційних станів. Зазвичай до нього звертаються з такими проблемами:

  • стрес;
  • труднощі в стосунках з оточенням;
  • низька самооцінка, ставлення до себе;
  • емоційне вигорання.

Робота цього фахівця спрямовується на розвиток внутрішніх ресурсів клієнта для досягнення стабільності та емоційного балансу.

В процесі психологічного консультування психолог може допомогти розібратися у різних життєвих ситуаціях:

  • кризові періоди;
  • стресові події, труднощі адаптації;
  • складнощі у прийнятті рішень;
  • труднощі самовизначення та тема самопізнання.

Важливо: психолог не встановлює медичних діагнозів (це компетенція лікаря-психіатра), але може проводити психологічну діагностику.

Також, без додаткової спеціалізованої освіти у психотерапевтичному методі, психолог не займається лікуванням психічних розладів і за потреби скеровує до інших фахівців.

З чим може допомогти психотерапевт?

Різниця між психологом і психотерапевтом полягає в тому, що останній крім базової психологічної освіти має багаторічну вузькоспеціалізовану підготовку і використовує в роботі різні психотерапевтичні методи. Нариклад, КПТ (когнітивно-поведінкова терапія, схема-терапія, EMDR, ДПТ (діалектична поведінкова терапія) тощо.

Психотерапія передбачає системну роботу зі станами та психічними розладами за допомогою науково обґрунтованих психологічних методів (переважно це виглядає як розмова та використання технік).

Психотерапевтичні методи допомагають людині сформувати нові моделі поведінки, сформувати навички саморегуляції.

Психотерапевти працюють як із життєвими труднощами, так і з психічними розладами (наприклад, тривожними розладами, депресією, обсесивно-компульсивним розладом), а також із наслідками травматичного досвіду, втрати, емоційними труднощами.

Мета такої роботи — не лише зменшення симптомів, а й покращення якості життя.

Приклади запитів, з якими часто звертаються.

Психічні розлади:

Емоційні та поведінкові труднощі:

  • хронічний стрес і емоційне виснаження;
  • труднощі з регуляцією емоцій;
  • підвищена самокритика, перфекціонізм;
  • низька самооцінка;
  • прокрастинація та труднощі з мотивацією;
  • труднощі у прийнятті рішень.

Міжособистісні та життєві запити:

Яку освіту потрібно здобувати психотерапії в конкретному методі?

Наприклад, професійна підготовка психотерапевта, який володіє методом КПТ, передбачає:

  • базову вищу освіту у сфері психології або медицини (рівень магістра)
  • отримання допуску до клінічної практики та завершення навчання у цьому конкретному психотерапевтичному методі
  • наявність сертифікації або акредитації у професійній асоціації
  • навчання в організаціях, що відповідають міжнародним стандартам якості (зокрема європейським)

Стандарти можуть відрізнятися залежно від країни, але ключовим критерієм залишається тривала, структурована і верифікована підготовка.

Освіта психолога чи психотерапевта не обмежується короткостроковими курсами.

Кваліфікований фахівець проходить багаторічне навчання, практику та отримання супервізій.

Хто такий психіатр?

Чи є відмінності між психіатром і психотерапевтом? Різниця насамперед полягає у тому, що психіатр обов’язково має медичну освіту, самостійно діагностує та лікує ментальні розлади, призначати медикаментозну терапію.

Психіатр — це лікар, який має вищу медичну освіту та спеціалізацію у сфері психічного здоров’я.

Психіатр має право встановлювати психіатричні діагнози та призначати медикаментозне лікування.

Він працює з психічними розладами різного рівня складності — від тривожних і депресивних станів до більш тяжких розладів.

Часто психіатр може рекомендувати паралельну роботу з психотерапевтом або психологом. Це нормальна і ефективна практика — поєднання медикаментозного лікування та психотерапії.

Як впливає правильність вибору фахівця на процес одужання

Дізнавшись, хто такий психотерапевт, психолог і психіатр, ви зможете знайти спеціаліста, що надасть вам професійну допомогу. Правильний вибір фахівця має безпосередній вплив на якість терапії та швидкість одужання. Хаотичний пошук спеціаліста і витрата дорогоцінного часу можуть призвести до хронізації наявних симптомів. Відповідно, терапія буде значно складнішою та тривалішою. Важливо якомога швидше отримати ефективний, структурований план відновлення з урахуванням наявної проблеми.

У яких випадках і до кого треба звернутися?

Наприклад, на консультацію до психолога ви можете записатися тоді, коли відчуваєте певний емоційний дискомфорт, тривожність чи вплив змін життя.  Це може бути широке коло запитів, перелічимо деякі з тих, що часто зустрічаються:

  • емоційне виснаження, що виникло на фоні завантаженості роботою чи різких життєвих змін;
  • труднощі в стосунках, котрі супроводжуються частими конфліктами, непорозуміннями, втратою довіри та бажання налагодити нормальну комунікацію з оточенням;
  • зниження самооцінки, самокритика та пов’язані з цим життєві труднощі;
  • питання саморозвитку, коли ви не знаєте, які рішення приймати та в якому напрямку життєвих змін рухатись, або бажання краще розібратися у власних орієнтирах та цінностях;
  • труднощі емоційної регуляції тощо.

До фахівця у психотерапії насправді ви можете звернутися зі схожим переліком запитів, як і до психолога, але розібрати їх за допомогою саме конкретного метода психотерапії. Також допомогою психотерапевта варто скористатися, якщо у вас присутні:

  • ознаки депресії — це може бути втрата інтересу до життя, порушення сну, відсутність сил для виконання повсякденних справ тощо;
  • панічні атаки, що виникають раптово і неодноразово повторюються;
  • тривожні розлади, що супроводжуються виникненням нав’язливих думок, формуванням «негативних сценаріїв», постійним відчуттям напруженості тощо.

Психіатра слід відвідати, якщо у вас простежуються:

  • депресивні симптоми чи виражена тривожність, що заважають виконанню повсякденних справ і псують якість життя в цілому;
  • стійкі та виражені порушення сну, що не покращуються самостійно  — безсоння, часті нічні пробудження з неможливістю заснути знову або ж навпаки надмірна сонливість, коли вам здається, що навіть після тривалого відпочинку сили не відновлюються;
  • різкі коливання настрою (періоди збудження, підвищеної активності або імпульсивності, що змінюються пригніченістю або апатією);
  • суттєві труднощі емоційної регуляції;
  • суїцидні думки, наміри або поведінка;
  • виражені соматичні симптоми (наприклад, хронічна втома, порушення апетиту, тілесні відчуття), що не мають чіткої медичної причини або супроводжують емоційні труднощі;
  • психотичні симптоми (галюцинації, марення, порушення сприйняття реальності);
  • наявність симптомів різних психічних розладів, що потребують діагностики чи уточнення діагнозу.

Це лише орієнтовний список запитів, оскільки приводів для звернення може бути, звичайно, більше і різноманітніше. Доволі часто під час лікування ментальних розладів застосовується комплексний підхід, що передбачає спільну роботу психотерапевта і психіатра. Кожен фахівець має свої завдання: психотерапевт — змінити мислення та інтегрувати в життя нові корисні навички в залежності від запиту і стану людини, психіатр — стабілізувати стан за допомогою медикаментів.

Де знайти необхідну допомогу?

Отже, кого обрати: психолога, психотерапевта, психіатра? Різниця між цими фахівцями часто не очевидна для людей, що шукають ефективної допомоги. Тож якщо ви сумніваєтесь і не знаєте, до кого краще звернутися, зателефонуйте до «Центру когнітивно-поведінкової терапії». Ми уважно вислухаємо ваш запит і за необхідності порекомендуємо відповідного фахівця. У нас працюють досвідчені спеціалісти, котрі докладуть максимум зусиль, щоб ви змогли якомога швидше легше себе почувати та покращити якість життя.

Опубліковано

7 міфів про лікування депресії

Депресія — це психічний розлад, що характеризується стійким зниженням настрою, втратою інтересу або задоволення, змінами мислення, поведінки та фізіологічного функціонування. Вона входить до міжнародних класифікацій психічних розладів і потребує професійного підходу до лікування. Попри це, у суспільстві й досі поширені уявлення, що стійке зниження настрою без очевидних зовнішніх причин є проявом слабкості характеру або перебільшення. Через ці та інші причини люди часто відкладають звернення до фахівців, приховуючи симптоми в соціумі чи уникаючи обговорення свого психологічного стану, та можуть орієнтуватися на неперевірену або спрощену інформацію з інтернету.

Насправді ж найправильнішим кроком для тих, хто страждає на депресію, є своєчасне звернення до фахівця з психічного здоров’я: психотерапевта або лікаря-психіатра для діагностики та розуміння подальшого плану видужання.

У цій статті фахівці «Центру когнітивно-поведінкової терапії» допоможуть розвіяти ключові міфи про депресію та пояснять, чим саме відрізняється цей стан від інших. Крім того, ми надамо інформацію про ефективні методи лікування, засновані на основі доказової психотерапії.

Міф 1. «Депресія — це просто поганий настрій»

Насправді це клінічний розлад, що має свої ознаки, й пригнічений настрій — лише одна із них. Для діагностування депресивного епізоду за міжнародними критеріями має спостерігатися 5 або більше симптомів, щонайменше один з яких — пригнічений настрій або втрата зацікавлення чи задоволення, що часто помітно у діяльності, котра раніше його приносила. Симптоми наявні впродовж двотижневого періоду і проявляються майже щодня протягом більшої частини доби. Важливою ознакою є те, що симптоми спричиняють значущий дистрес і погіршують функціонування у важливих сферах життя, таких як професійна чи соціальна.

Інші стани, характерні для депресії:

  • різка зміна апетиту та ваги;
  • швидка втомлюваність або втрата енергії;
  • порушення сну — прояви безсоння або сонливості;
  • загальмованість або, навпаки, психомоторне збудження, помітне для оточення;
  • сповільнення процесів мислення, запам’ятовування і здатності зосереджуватися;
  • почуття власної нікчемності або провини;
  • повторювані роздуми про смерть, суїцидні думки без конкретного наміру або спроба чи планування.

Залежно від кількості та вираженості симптомів визначається ступінь розладу — легкий, помірний або важкий. Отримати професійну підтримку та пройти сучасне лікування депресії ви можете у спеціалізованому центрі когнітивно-поведінкової психотерапії, де застосовуються доказові методи допомоги.

Міф 2. «Депресія минає сама, просто треба дати собі трохи часу»

Поширені міфи можуть формувати хибне уявлення про відсутність потреби в лікуванні депресії. Насправді ж ігнорування цього стану має багато ризиків. Насамперед це підвищення ризику хронічного перебігу, коморбідної тривожності та соматичних скарг. Важливо якомога раніше звернутися до спеціаліста з психічного здоров’я (лікаря-психіатра або фахівця у психотерапії). Досвідчених фахівців ви можете знайти у «Центрі когнітивно-поведінкової терапії». Уже на перших зустрічах спеціаліст допоможе стабілізувати базові аспекти повсякденного функціонування (зокрема режим дня і рівень щоденної активності), а також зробити перші кроки до кращого розуміння власного стану.

На початкових етапах значну роль відіграє психоедукація, яка включає:

  • пояснення природи депресії;
  • принципів взаємозв’язку між думками, емоціями та поведінкою;
  • механізмів, котрі підтримують симптоми з часом.

Важливою частиною роботи є поведінкова активація — поступове повернення до дій, що раніше приносили задоволення або відчуття сенсу. Навіть невеликі кроки допомагають покращити емоційний стан і самопочуття, зокрема:

  • короткі прогулянки;
  • прості щоденні завдання;
  • соціальний контакт.

Також на ранніх етапах клієнт опановує техніки дистанціювання від депресивних думок:

  • вчиться помічати депресивні думки;
  • зменшувати їхній вплив на емоції та поведінку.

Це підвищує відчуття впливу на власний стан та його покращення вже з перших тижнів роботи.

Міф 3. «Лікування депресії завжди передбачає вживання антидепресантів»

Зазвичай медикаменти призначаються під час лікування депресії помірного або тяжкого ступеня залежно від особливостей перебігу чи інших факторів. Згідно з клінічними рекомендаціями, пацієнтам з легкою депресією часто достатньо психотерапії. Когнітивно-поведінкова терапія депресії спрямована на виявлення й перегляд неадаптивних переконань та автоматичних думок, формування більш реалістичних і гнучких способів мислення, розвиток практичних навичок і поступове відновлення повсякденної та соціальної активності. У разі діагностування депресії помірного ступеня доцільність поєднання психотерапії з антидепресантами визначається індивідуально з лікарем-психіатром.

Багатьох людей перед початком терапії цікавлять ціни на послуги психолога, оскільки вартість консультацій може відрізнятися залежно від формату роботи, досвіду спеціаліста та тривалості психотерапії.

Міф 4. «Я потребую допомоги психотерапевта — отже, зі мною щось не так»

Люди з депресією часто відкладають візит до психотерапевта через страх, що їх не зрозуміє оточення, оскільки тема психічного здоров’я доволі стигматизована. Проте потребувати допомоги фахівця цілком нормально. Звернення до психотерапевта — це не слабкість, а відповідальне ставлення до себе. Спеціалісти нашого центру неодноразово надавали клієнтам допомогу при депресії, пояснювали, як впоратися зі своїми переживаннями та рекомендували дієві інструменти для повернення до повноцінного життя.

Міф 5. «Психотерапія — це звичайні розмови, що не допомагають»

Психотерапія депресії з використанням методу КПТ підкріплена потужною науковою базою, вона доказова та ефективна у роботі з:

  • емоційними розладами;
  • тривожними розладами;
  • поведінковими розладами.

Кожна сесія має свою терапевтичну мету, сформовану разом з клієнтом. Під час терапії людина навчається помічати свої звичні поведінкові патерни та неадаптивні реакції, зокрема:

  • автоматичні думки;
  • уникання активності;
  • відчуття безнадійності.

Згодом клієнт поступово формує нові, більш адаптивні стратегії реагування. Когнітивно-поведінкова терапія передбачає виконання домашніх завдань, спрямованих на інтеграцію нових навичок у повсякденне життя.

Ефективна робота з психологом дозволяє:

  • впоратися з депресивним станом;
  • знизити інтенсивність тривожності;
  • освоїти практичні навички емоційної регуляції;
  • покращити функціонування та якість життя.

Міф 6. «Терапія триває роками»

КПТ для лікування депресії зазвичай є короткостроковою структурованою терапією. Стандартний курс включає приблизно 12–20 щотижневих сесій по 50 хвилин і триває 3–4 місяці з можливістю подальшого продовження або проведення підтримувальних консультацій. Важливо розуміти, що терапія має конкретні цілі та не триває все життя. Тривалість терапії та кількість сесій формуються індивідуально з урахуванням вираженості й тривалості симптомів, наявності коморбідних розладів та клінічної динаміки. Коморбідними називають психічні розлади, що виникають одночасно з депресією та можуть впливати на її перебіг і лікування, зокрема тривожні розлади. Запишіться на первинну консультацію, і наш фахівець детально розповість про те, як лікують депресію за допомогою методу КПТ, та зорієнтує вас щодо приблизної тривалості терапії після діагностики, розуміння всієї історії проблеми та особливостей стану.

Міф 7. «Депресія завжди має хронічний перебіг»

Насправді депресія не завжди розвивається за одним сценарієм. У когось вона може проявлятися у вигляді окремих епізодів, в інших випадках депресивні симптоми можуть зберігатися довше або періодично повертатися. Важливо, що навіть за тривалого перебігу депресія піддається лікуванню, а стан може суттєво покращуватися з правильно підібраною допомогою. У процесі терапії клієнт отримує корисні навички, вчиться розпізнавати тригери та змінювати способи реагування на них, що допомагає запобігти рецидивам у майбутньому. За потреби можуть проводитися підтримувальні сесії КПТ для закріплення досягнутих результатів і підтримання емоційного стану.

Що робити за наявності симптомів депресії?

Знаючи правду про депресію, ви зможете прийняти правильне рішення та звернутися по допомогу до фахівців. Депресія — це не риса характеру чи прояв слабкості, а стан, що потребує професійного підходу і лікування.

Якщо ви помічаєте у себе чи своїх близьких прояви депресії, запрошуємо вас до «Центру когнітивно-поведінкової терапії». Наші фахівці використовують ефективні, доказові методи психотерапії, що допомагають відновити емоційний баланс і значно покращити якість життя.

Опубліковано

Терапія та лікування нав’язливих станів: доказовий підхід до подолання обсесій та компульсій

Нав’язливі думки — це повторювані небажані образи або ідеї, що з’являються неконтрольовано і спричиняють сильну тривогу чи страх. Людина зазвичай розуміє безпідставність таких думок, втім, не здатна їх подолати, тому для зниження нервової напруги виконує певні ритуали — постійно миє руки, перевіряє замки, електроприлади тощо.

Обсесії (нав’язливі думки) та компульсії (повторювані дії) можуть бути ознакою ОКР, інших розладів або виявлятися як самостійні симптоми, що призводять до психологічного дискомфорту і погіршують якість життя. Діагностикою та лікуванням неврозу* нав’язливих станів у Києві в «Центрі когнітивно-поведінкової терапії» займаються психолог і психотерапевт із залученням психіатра у разі потреби.

Термін «невроз нав’язливих станів» та «нав’язливі стани» у сучасній медицині та психотерапії не використовується, оскільки він описує симптоми, а не точний діагноз. Натомість використовується терміни «обсесивно-компульсивний розлад (ОКР)» та «нав’язливі думки/дії».

Причини та симптоми нав’язливих думок і дій

Виникнення нав’язливих думок найчастіше пов’язане з такими факторами:

  • генетичними (спадковість);
  • нейробіологічними (порушення у роботі певних відділів мозку, а також його структурні зміни);
  • психологічними (надмірна відповідальність, перфекціонізм, непереносність невизначеності, стрес);
  • травматичними подіями.

Тривожні думки та страхи виникають у всіх. У стресових ситуаціях здорова людина може постійно думати про певну подію чи проблему, виконувати циклічні рухи — ходити колами, крутити ґудзики тощо. Втім, вона усвідомлює та опановує свої рухи, а після розв’язання ситуації подібні прояви проходять. Для тих, у кого нав’язливі думки стають тривалими та заважають повсякденному життю, ефективним рішенням є лікування нав’язливих думок в Києві у спеціалістів нашого центру.

Допомога психотерапевта потрібна, якщо нав’язливі думки:

  • заважають у повсякденних справах;
  • істотно знижують якість життя;
  • спричиняють тривогу і дистрес, тому людина намагається їх ігнорувати.

Поширені приклади обсесій:

  • страх контакту з мікробами, брудом або заразити інших;
  • постійні сумніви з приводу замикання дверей, вимкнення газу, електроприладів;
  • нав’язливі ідеї, пов’язані з порядком і симетрією розташування речей;
  • надмірна увага до питань моралі та релігії, правильної чи неправильної поведінки;
  • страх забути щось важливе.

Нав’язливі думки можуть бути постійним явищем або виникати як реакція на певні ситуації, предмети, запахи, почуту інформацію тощо. Вони часто призводять до підвищеної уважності до загроз, потреби в контролі, подекуди супроводжуються роздратуванням, тривогою, відчуттям провини, сорому та огиди.

Компульсивна поведінка, що супроводжує нав’язливі думки, проявляється у вигляді:

  • багаторазового миття рук, прибирання тощо;
  • постійної перевірки замків і приладів, пов’язаних з безпекою;
  • жорсткого дотримання порядку, розставляння речей певним чином;
  • нав’язливого рахування предметів;
  • ментальних компульсій — повторення слів або фраз, нейтралізації «поганих» думок;
  • неконтрольованих рухів — постукування пальцями по столу, знімання порошинок, оніхофагії, дерматиломанії (звички гризти нігті, здирати нерівності зі шкіри або вичавлювати прищі), трихотиломанії (регулярного виривання волосся) тощо.

Перш ніж почати лікування нав’язливих станів, фахівець має точно встановити діагноз. Обсесії та компульсії найчастіше є ознакою ОКР, втім можуть траплятися і за наявності інших розладів — генералізованого тривожного (ГТР), посттравматичного стресового (ПТСР), панічного розладу, а також фобій.

Чому виникає невроз і як закріплюються нав’язливі стани

Нав’язливі думки зазвичай є результатом взаємодії кількох чинників — біологічних, психологічних і середовищних. Найбільш схильні до ОКР люди з високою тривожністю, перфекціонізмом чи надмірною відповідальністю. Стресові або травматичні події можуть спровокувати появу або загострити симптоми ОКР у людини, яка вже має схильність, але самі по собі вони не є єдиною причиною розладу.

Механізм, через який ці нав’язливі думки та дії закріплюються, в загальних рисах виглядає наступним чином:

обсесія → виникнення тривоги → виконання ритуалу або уникнення певних дій (компульсія) → тимчасове полегшення → фіксація думки, що ритуал нібито допоміг → повторення циклу.

Ритуали дійсно знижують напруження, але лише на короткий час. Незабаром нав’язливі думки повертаються, що призводить до повторення компульсивних дій, що стають дедалі частішими та займають більше часу, заважають виконанню повсякденних справ, роботі, навчанню, соціальним зв’язкам, інколи спричиняють депресію.

Поява тривожних, ірраціональних думок сама по собі є нормальною для психіки. Але важливо, як людина на них реагує і наскільки вони впливають на життя та діяльність. Саме тому своєчасне лікування неврозу та нав’язливих станів в Києві допомагає пацієнтам зменшити частоту компульсивних дій, полегшити повсякденне життя і покращити емоційний стан.

Як проходить лікування неврозу та нав’язливих станів у нашому центрі в Києві

У разі наявності нав’язливих думок лікування неврозу нав’язливих станів в Києві в «Центрі когнітивно-поведінкової терапії» починається з обстеження — консультації з психологом, проходження психологічних тестів та опитувань.

Найефективніші доказові методи позбавлення нав’язливих думок:

  • когнітивно-поведінкова терапія (КПТ), спрямована на виявлення і подолання дисфункціональних переконань. Зокрема частиною КПТ є експозиція з попередженням реакції (ERP), що передбачає контрольований контакт з тригерами нав’язливих думок без виконання ритуалів;
  • терапія прийняття та відповідальності (ACT), що дозволяє розрізняти думки та реальні загрози.

Важливою частиною терапії нав’язливих станів у Києві є залучення у процес близьких людей. Це допомагає їм краще зрозуміти особливості стану пацієнта, знизити напругу в стосунках і сформувати підтримувальне середовище, що сприяє одужанню. Необхідність у медикаментозному лікуванні визначається індивідуально.

Результати лікування нав’язливих станів в Києві

Доказова терапія обсесивно-компульсивних і споріднених розладів у нашому центрі дозволяє досягти:

  • зниження інтенсивності тривоги;
  • зменшення частоти тривалості ритуалів;
  • збільшення здатності переносити невизначеність і дискомфорт;
  • поступове повернення контролю над поведінкою;
  • зниження рівня внутрішньої напруги, поліпшення якості життя.

Водночас варто розуміти, що лікування нав’язливих думок в КПТ центрі в Києві потребує часу й регулярності. Покращення настає поступово, крок за кроком.

Чому варто звернутися до нашого центру в Києві для терапії нав’язливих станів

Психотерапевти «Центрі когнітивно-поведінкової терапії» працюють за доказовими методиками та мають успішний досвід лікування нав’язливих станів. У Києві до нас легко дістатися з будь-якого району — центр знаходиться недалеко від станцій метро «Університет» і «Золоті ворота». Ми гарантуємо повну конфіденційність і доступну вартість послуг. Мешканцям інших міст України пропонуємо онлайн-сесії, що за ефективністю нічим не поступаються офлайн-консультаціям. З актуальними цінами можна ознайомитися в прайсі на сайті.

Звернення по допомогу до фахівців — важливий крок до свободи від тривожних думок і ритуалів. Якщо ви чи ваші близькі страждаєте на невроз* нав’язливих станів, лікування в Києві у «Центрі когнітивно-поведінкової терапії» стане найкращим рішенням. У нас ви обов’язково отримаєте професійну підтримку на шляху до полегшення симптомів і кращого контролю над нав’язливими станами.