Соціальна тривога

При соціальній тривозі, або соціальній фобії людина відчуває страх, коли вона серед інших людей (наприклад, в колективі) або спілкується з ними. Людина дуже боїться зробити щось неправильно, відчути себе приниженим перед іншими, бути неприйнятим групою або співрозмовником. Своєчасне лікування соціальної тривоги (соціальної фобії) допоможе позбутися від цих симптомів і перестати уникати соціальної взаємодії.

Однак, багато хто з нас час від часу відчуває занепокоєння про те, що про нас подумають оточуючі, наскільки ми будемо комусь цікаві, чи не будемо виглядати смішно. Так як же зрозуміти коли необхідне лікування соціальної тривоги, а коли це звичайні, природні переживання? Самостійно Ви можете визначити це за такими симптомами.

Симптоми:

• Соціальні ситуації (публічний виступ, зустріч знайомих людей в громадському місці, прийом їжі, участь в заходах і т. д.) викликають сильний страх опинитися в центрі уваги або ж страх того, що поведінка буде непристойною або принизливою;
• Страх, що поведінка або прояви тривоги (почервоніння, тремтіння в голосі, скутість і ін.) будуть негативно оцінені оточуючими;
• Явне уникнення ситуацій, в яких можна опинитися в центрі уваги або ж занепокоєння про те, що поведінка буде неналежною або принизливою.
• Ви усвідомлюєте, що страх соціальних ситуацій є надмірним або необгрунтованим, проте не можете перестати переживати.
• Коли Ви перебуваєте в соціальних ситуаціях, то виявляються хоча б 2 з нижчеперелічених фізичних симптомів тривоги:
  – почервоніння, відчуття жару,
  – прискорене серцебиття,
  – м’язова напруга,
  – прискорене дихання або затримка дихання,
  – тремтіння в кінцівках, – запаморочення;
  – позиви в туалет;
  – сухість в роті;
  – біль або спазм шлунка та інші подібні симптоми;

Якщо Ви виявили у себе або Ваших близьким дані симптоми, ми рекомендуємо Вам звернутися до фахівця, який допоможе впоратися з соціальною тривогою.

Причини соціальної тривоги (соціальної фобії):

Одну конкретну причину виникнення соціальної тривоги виділити неможливо, проте можна виділити сукупність факторів, які швидше за все впливають на появу соціальної тривоги. Їх можна розділити на 3 групи:

• Спадковість (генетичні фактори).
  Люди, батьки яких страждали від соціальної тривоги, мають на 30-40 відсотків більшу ймовірність розвитку даного розладу. Крім того, останніми науковими дослідженнями встановлено, що у більшості людей, які страждають соціальною тривогою, виявлений так званий «ген соціальної інгібіції», який збільшує ймовірність виникнення даного розладу.
• Біологічні фактори.
  У мозку є структура, яка називається мигдалиною. Вона бере участь в контролі реакції страху. Люди, у яких мигдалина надактивна, можуть відчувати більш інтенсивний страх, викликаючи підвищене занепокоєння в соціальних ситуаціях.
• Фактори навколишнього середовища.
  Стиль виховання. Широкі дослідження підтвердили зв’язок між негативними стилями виховання і тривожними розладами, включаючи соціальний тривожний розлад. До таких негативних стилів виховання відносяться: надмірний контроль з боку батьків, надмірна критика, надмірна заклопотаність батьків думками оточуючих.

Травми і стресові події в дитинстві, а саме: фізичне, сексуальне або емоційне насильство; буллінг з боку однолітків; сімейні конфлікти, побутове насильство і розлучення батьків; смерть одного або обох батьків, стрес у матері під час вагітності.

«Вивчена поведінка» – у деяких людей соціальна тривога може розвинутися після неприємної або незручної соціальної ситуації, яку вони пережили.

Соціальна тривога пов’язана з низькою самооцінкою і підтримується переконаннями про те, що людина буде ніяково або смішно себе вести в соціальній ситуації. Ці переконання не змінюються, оскільки людина уникає ситуацій соціальної взаємодії або використовує захисну поведінку. А значить не може отримати новий досвід про те, що його поведінка в соціальних ситуаціях буде цілком успішною.

Цикл соціальної тривоги виглядає наступним чином:

Лікування соціальної тривоги (соціальної фобії).

Гарна новина полягає в тому, що соціальний тривожний розлад добре піддається лікуванню. За даними деяких досліджень успіх терапії спостерігається в 80% випадків. На сьогоднішній день є 2 види науково доведених способів лікування соціальної тривоги (соціальної фобії): антидепресанти і когнітивно-поведінкова терапія.

Когнітивно-поведінкова терапія включає в себе 2 компонента: когнітивний (як ми думаємо) і поведінковий (що ми робимо).

У когнітивній складовій лікування терапевт навчає клієнта ідентифікувати спотворені негативні думки про соціальні ситуації, які підтримують соціальну тривогу. Потім терапевт вчить клієнта аналізувати достовірність (правдивість) думок і знаходити альтернативні, більш реалістичні думки. Оскільки соціальна тривога пов’язана з низькою самооцінкою, то терапевт допомагає клієнту розпізнати його глибинні переконання, що лежать в її основі. Вчить аналізувати і тестувати достовірність (реальність) таких переконання і формулювати, нові більш реалістичні і функціональні глибинні переконання.

У зв’язку з тим, що при соціальної тривозі у людини фокус уваги спрямований всередину – на свої реакції, думки, почуття і фізичні відчуття, йому складно своєчасно і невимушено реагувати на те, що відбувається. Терапевт навчає клієнта переміщати фокус уваги на оточуючих, що робить соціальну взаємодію більш ефективним.

У поведінковому компоненті терапевт допомагає клієнту оцінити, як уникнення або захисна поведінка підтримує цикл соціальної тривоги і як не дає можливості отримати коригувальний досвід про те, що людина в змозі впоратися з соціальною ситуацією. Потім за допомогою терапевта клієнт поетапно відмовляється від різних видів захисної поведінки і уникнення соціальних ситуацій. Клієнт поступово освоює нову модель поведінки. Для того, щоб нова модель поведінки була більш ефективною, терапевт навчає клієнта необхідним соціальним навичкам.

Важливим компонентом лікування соціальної тривоги (фобії) є самостійна практика соціальних навичок і нового виду поведінки.