Нейрофізіологія депресії (сучасний погляд на клінічну депресію)

Депресія – це не просто смуток або меланхолія, що триває кілька днів, і не просто втома. Тимчасово опускати руки після невдачі – нормально. Сумувати після втрати близької людини або втрати значущих відносин – нормально. Це не депресія, а нормальна реакція на складні обставини. Клінічна депресія – це хворобливий стан. Клінічна депресія проявляється стабільно пригніченим настроєм, втомою, апатією, а також частим порушенням сну і апетиту. Настрій може бути пригніченим протягом декількох тижнів і навіть місяців, іноді без видимої причини. Втома при депресії не проходить з відпочинком. Відсутність енергії може бути настільки сильним, що складно виконувати прості щоденні завдання. Прибирання будинку або приготування їжі стає подвигом. Психотерапевт може допомогти розібратися в Вашому стані і зрозуміти різницю між втомою і депресивними або тривожними емоціями, які Ви переживаєте. Психотерапевт надасть допомогу, якщо Вам важко виконувати щоденні справи або якщо Ви відчуваєте себе пригніченим.
При депресії виникає низхідна спіраль, яка виражається в тому, що прояви депресії самі ж підкріплюють подальше існування депресії. На приклад, в суботу Вас запрошують на вечірку, і Ви думаєте: «щось мені не хочеться йти, та й, швидше за все, там не буде весело», – і Ви вирішуєте не йти. Замість цього Ви, скажімо, довго валяєтеся на дивані, гортаючи інтернет. На наступний день Ви довго спите, і прокинувшись, відчуваєте себе розбитим. Ніхто не дзвонить, і Ви відчуваєте себе самотнім, або думаєте, що Ви нікому не цікаві, або напружуєте інших людей. Від цих думок псується настрій, і вже, тим більше, не хочеться ні з ким спілкуватися. Справа не в тому чи спілкуватися чи не спілкуватися. В результаті такі думки і почуття призводять до того, що людина перестає думати і робити, навіть те, що приносить йому задоволення. І гарного настрою стає меньше. Таким чином, ця низхідна спіраль призводить до того, що робота мозку перемикається на негативне сприйняття різних ситуацій, і це сприяє стабілізації стану депресії.
Психотерапевт може допомогти людині обернути цю низхідну спіраль і перевести її в висхідну спіраль. Наприклад, якщо навіть не піти на вечірку, а подзвонити другу і поговорити або зустрінеться з ним в кафе. Це невелике зусилля може допомогти отримати задоволення від спілкування в більш комфортній обстановці. І логічно, що тоді важче переконати себе у власній самотності і непотрібності. Чим менше з’являються сумні думки, тим менше псується настрій. А головне, що за допомогою простих дій був зроблений маленький внесок в те, щоб відчувати себе більш комфортно.

При депресії не тільки переважають негативні емоції, але і складно відчути позитивні емоції. Радість і задоволення буває складно відчути, навіть коли людина розуміє, що мала б радіти, але радості він не відчуває. Психотерапевт може допомогти людині сформулювати цілі психотерапії, одна з яких може бути «Я хочу відчувати радість». Люди, переконавшись в тому, що їм нічого не приносить задоволення, перестають шукати приємні заняття. І їм складно отримати позитивні емоції. На приклад, людина любить малювати і якийсь час займався малюванням як хобі. Потім він перестав малювати, так як в результаті негативної оцінки ситуацій він пред’являв завищені стандарти до малюнків і недооцінював сам процес малювання. Таким чином, негативне відчуття забирає благотворну дію, а відсутність приємною діяльності посилює негативне відчуття. Розглядати ситуації за допомогою низхідній спіралі корисно, так як є реальні фізіологічні причини і наслідки описуваних психологічних складнощів.
При клінічній депресії мозок працює інакше, ніж в здоровому стані. При депресії біохімічні та фізіологічні процеси в мозку людини змінюються. В останні десятиліття зміни фізіології мозку і зв’язку цих змін з психологічним станом людини активно вивчалися. Сучасні дослідження проливають світло не тільки на формування окремих проявів депресії, але і на вплив різних методів лікування на прояви депресії. Основні методи лікування депресії – це медикаментозне лікування антидепресантами і психотерапія.
Для лікування депресії використовуються кілька груп антидепресантів. При першому епізоді депресії зазвичай прописують cелективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗCи). До препаратів другої лінії відносяться трициклічні антидепресанти. Ефективними видами антидепресантів є препарати, розроблені після 2000 року, наприклад, препарати – інгібітори зворотного захоплення серотоніну і норадреналіну. Часто використовуються похідні дофаміну і агоністи мелатоніну. Антидепресанти допомагають збільшити рівень енергії, активність, і налагодити сон. Від антидепресантів не розвивається залежність. ри правильному прийомі антидепресантів і правильному припиненні їх прийому синдром відміни не розвивається. Антидепресанти призначаються і припиняється їх прийом під наглядом лікаря.
Нейрофізіологічні дослідження показують, що основні зони, задіяні в розвиток депресії, це – кора головного мозку, гіпокамп і амигдала. Кора головного мозку – сама «розумна» частина мозку, яка відповідає за аналіз інформації, складні розумові операції, такі як письмо і читання. При депресії в корі головного мозку було виявлено зменшена кількість сірої речовини, особливо в лобовій (пріфронтальной) зоні. Ця частина головного мозку відповідає за «треба», за вольову цілеспрямовану активність. Також лобова зона кори відповідає за взаємодію між корою і підкірковими структурами. Зниження кількості сірої речовини в лобовій корі може проявлятися тим, що людині стає складно концентруватися і свідомо запам’ятовувати інформацію. У стані депресії може бути складно виконувати розумову роботу або навчатися. Наприклад, підготовка звіту на роботі може здаватися настільки великим завданням, що абсолютно не зрозуміло як до неї підступитися. Коли людина починає все-таки писати цей звіт, робота йде гірше і повільніше, ніж хотілося. У цьому випадку легко опустити руки, перестати його писати, що може привести до неприємностей. В цьому випадку низхідна спіраль депресії спрацьовує на накопичення проблем. За допомогою психотерапевта людина може розгорнути цю спіраль. Обговорити, що корисно не лаяти себе за швидкість виконання роботи, цінувати те, що все-таки було зроблено. Це дозволяє не опускати руки. Тобто виконувати роботу маленькими кроками, регулярно вкладаючи зусилля.
Такі зміни супроводжуються стійкою концентрацією на будь-якій негативній інформації, і можуть бути маніфестацією депресії. Знижений кількість сірої речовини в корі головного мозку також відбивається на мисленні, наприклад, може проявлятися схильністю до негативної оцінки будь-якої нейтральної інформації (Rude et al., 2002), а також до більш легкого пригадування негативної інформації. Для роботи з цими змінами, які виникають внаслідок зменшення кількості сірої речовини кори головного мозку, використовуються когнітивні техніки як частина когнітивно – поведінкової психотерапії. Вони спрямовані на ідентифікацію конкретних оцінок ситуацій або думок, і перевірку їх на упередженість, з подальшою реструктуризацією цих оцінок.
При розгляді підкоркових структур, зона, яка найчастіше піддається змінам, це – гіпокамп, або морський коник (Arnone et al., 2013). Вважається, що в гіпокампі концентрується довгострокова і біографічна пам’ять. Гіпокамп можна порівняти з флешкою, де міститься історія, яку ми собі про себе розповідаємо. Саме з цієї історії ми виводимо глибинні переконання про себе і про світ. Спогади, записані в гіпокампі, визначають емоційні реакції на ситуації, які нагадують ці спогади. Гіпокамп також грає роль в емоційній регуляції, зокрема, в переробці емоцій, і в реакції на позитивні стимули. Абулія або відсутність задоволення від діяльності, яка раніше приносила радість, і відсутність мотиваци до цієї діяльності може бути пов’язана з порушенням нейрофізіології гіпокампу.
Для роботи з глибинними переконаннями людини про себе і в світі використовуються техніки отримання нового емоційного досвіду. Ці техніки засновані на тому, що для нашого мозку, з точки зору емоційного досвіду, реальність і уява не так і сильно і відрізняються. Щоб допомогти людині отримати новий емоційний досвід використовується техніка рескріпціі, або «переписування». Ця техніка передбачає пошук спогадів, частіше дитячого, в якому був отриманий негативний емоційний досвід. Після цього ситуація в цьому спогаді уявляється не так, як розвивалася в реальності, а так як людині хотілося б на момент переписування. Поступово окремі спогади «переписуються», і людина отримує новий емоційний досвід.
У недавніх дослідженнях було виявлено, що мережа нервових клітин, яка відповідає за винагороду, у людей з клінічною депресією характеризується зниженою активацією в лімбічному відділу мозку і підвищеною активацією клітин в корі головного мозку. В результаті людина, що страждає депресією, аналітично, інтелектуально розуміє, що може порадіти, але відчути радість їй буває важко. Також інтелектуально він може знаходити аргументи, чому радіти не варто, а емоційне відчуття не може збалансувати цю аргументацію (Zhang, Chang, Guo, Zhang, & Wang, 2013).
Ці особливості можна збалансувати за допомогою поведінкових технік, що є частиною когнітивно-поведінкової терапії. Поведінкові техніки допомагають збільшити кількість приємних занять. Вони дозволяють спочатку свідомо і систематично відстежувати поліпшення настрою при цих заняттях. Потім цей процес стає автоматичним і допомагає зменшити депресивний настрій. Ці техніки допомагають використовувати ситуацію, яка складається при депресії, тобто коли кора головного мозку активується сильно, а лімбічна (емоційна) зона мозку активується слабко, для поліпшення стану людини. Кора, при систематичному плануванні та відстеження позитивних активностей, фіксує, наскільки настрій покращився, і виникло відчуття задоволення, а не те, наскільки нічому радіти. Для відновлення балансу між корою і лімбічної системою головного мозку, і для поліпшення емоційної регуляції використовують техніку усвідомленості (або як ще її називають майндфулнесс). Елементи практик усвідомленості використовуються в ході когнітивно – поведінкової терапії.
При нейровізуалізації фізіології головного мозку за допомогою функціональної магнітно-резонансної томографії (МРТ) була виявлена посилена активація амігдали у людей, які страждають депресією, у порівнянні з людьми, які депресією не страждають. Амігдалу можна порівняти з антивірусом на комп’ютері. Вона дає сигнал, коли мозок оцінює будь-якої стимул як загрозу. Підвищена активність амігдали проявляється схильністю до підвищеної тривожності і до поведінки уникнення ситуацій, які сприймаються як небезпечні, що може обмежувати свободу дій людини. Якщо депресія супроводжується тривогою, є поведінкові техніки, специфічні для роботи з тривожним розладом.
За розвиток і підтримку депресії відповідають не тільки структурні зміни мозку, але і зміни біохімії мозку, наприклад, ангедония (неможливість відчувати задоволення) пов’язана з порушеннями в системі сигналів дофаміну. Дофамін можна вважати центральним біохімічним механізмом формування звичок. Саме дофамін дає сигнали, що я це зробив «добре», можна порадіти і відчути задоволення. Ці сигнали впливає на прийняття рішень, пов’язаних з оцінкою співвідношення зусиль і результату дій, а також з можливістю формувати реакцію на винагороду (Cohen, Najolia, Kim, & Dinzeo, 2012). Порушення сигналів дофаміну призводить до того, що мозку важко видавати хімічні «плюшки» за поведінку, яке раніше приносило задоволення, або за адаптивну поведінку.
Наукові дані демонструють, що клінічна депресія супроводжується структурними, фізіологічними і хімічними змінами в мозку. Ці зміни основа проявів депресії. Будь-яка якісна психотерапія депресії, і зокрема, когнітивно-поведінкова психотерапія, не перебуває тільки в тому, щоб «поговорити», а має певні підходи і техніки, за допомогою яких може міняти функціонування головного мозку. Психотерапія, так само як і медикаментозне лікування, допомагає поліпшити стан мозку при клінічної депресії.

Список літератури

  1. Clasen PC, Beevers CG, Mumford JA, Schnyer DM. Cognitive control network connectivity in adolescent women with and without a parental history of depression. Developmental cognitive neuroscience. 2014;7:13–22. [PMC free article] [PubMed] [Google Scholar]
  2. Cohen AS, Najolia GM, Kim Y, Dinzeo TJ. On the boundaries of blunt affect/alogia across severe mental illness: implications for Research Domain Criteria. Schizophrenia Research. 2012;140:41–45. [PubMed] [Google Scholar]
  3. Cole J, Costafreda SG, McGuffin P, Fu CHY. Hippocampal atrophy in first episode depression: a meta-analysis of magnetic resonance imaging studies. Journal of affective disorders. 2011;134:483–487. [PubMed] [Google Scholar]
  4. Cook IA, Schrader LM, Degiorgio CM, Miller PR, Maremont ER, Leuchter AF. Trigeminal nerve stimulation in major depressive disorder: acute outcomes in an open pilot study. Epilepsy & behavior: E&B. 2013;28:221–226. [PubMed] [Google Scholar]
  5. Kerestes R, Ladouceur CD, Meda S, Nathan PJ, Blumberg HP, Maloney K, Phillips ML. Abnormal prefrontal activity subserving attentional control of emotion in remitted depressed patients during a working memory task with emotional distracters. Psychological medicine. 2012;42:29–40. [PubMed] [Google Scholar]
  6. Watson LA, Berntsen D, Kuyken W, Watkins ER. Involuntary and voluntary autobiographical memory specificity as a function of depression. Journal of Behavior Therapy and Experimental Psychiatry. 2013;44:7–13. [PubMed] [Google Scholar]
  7. Zeng LL, Shen H, Liu L, Hu D. Unsupervised classification of major depression using functional connectivity MRI. Human Brain Mapping. 2013;35:1630–1641. [PMC free article] [PubMed] [Google Scholar]
  8. Zhang WN, Chang SH, Guo LY, Zhang KL, Wang J. The neural correlates of reward-related processing in major depressive disorder: a meta-analysis of functional magnetic resonance imaging studies. Journal of Affective Disorders. 2013;151:531–539. [PubMed] [Google Scholar]

Генералізований тривожний розлад. Симптоми і лікування. КПТ при ГТР

Хвилювання, пітливість долонь, неправильне дихання, тяжкість в районі грудей, бажання кудись втекти і сховатися. Приблизно так можна описати почуття тривоги. Це почуття, яке хоч раз відчував кожен, але от навряд чи, ви захочете відчути його знову. Виникає тривога в моменти невизначеності напередодні життєвих ситуацій. Зазвичай, коли негаразди проходять, ми можемо легко розслабитися, але буває і так, що тяжіє почуття залишається, стає нашою невід’ємною частиною, омрачняет реальність, а часом і зовсім заганяє в глухий кут – ласкаво просимо в світ ГТР.

Що таке генералізований тривожний розлад (ГТР) і наскільки він поширений

ГТР це тривога без реальної причини. Виникає безпідставне передчуття небезпеки. Для отримання хоч якоїсь визначеності, в голові починають народжуватися найрізноманітніші негативні сценарії, «Що якщо …» – будь то катастрофа на роботі або страх за сім’ю. При цьому реальних підстав для занепокоєння немає, і зазвичай людина це прекрасно розуміє, але позбутися від тривоги не може.
Згідно з дослідженнями, поширеність генералізованого тривожного розладу (ГТР) у світі близько 7%. Середній вік початку захворювання – 30 років. Поширеність у дітей – 3%, у підлітків – 10,8%. Середній вік початку захворювання у дітей і підлітків – 10-12 років. Існують дані, що вказують на те, що у жінок ГТР зустрічається в 2-3 рази частіше за чоловіків. {1}
ГТР – найбільш поширене тривожний розлад, часто поєднується з іншими порушеннями психіки та поведінки, кожне з яких ускладнює діагностику. Але чим раніше людина звернеться за допомогою до фахівця, тим швидше він зможе позбутися від цієї тривоги.

Які головне симптоми ГТР і коли тривога стає розладом

Як би нам не було це неприємно, але в помірних дозах тривога корисна. Це був природний захисний механізм наших предків, які при зіткненні з хижаками або іншою небезпекою, швидко приймали рішення, що допомагають вижити, адптіроваться. У наші дні вже немає хижаків, але почуття залишилося, а до нього додалися і нові виклики, наприклад: хвилювання перед іспитом або важливим співбесід може допомогти нам зібратися і включитися в роботу. Іншими словами, тривога – це сигнал до швидкого прийняття рішень. Але це рішення не завжди приймається на користь комфортного життя.
ГТР же характеризується підвищеною тривогою і хвилюванням (тривожне очікування), більшу частину днів протягом останніх шести місяців, з приводу різноманітних подій і видів діяльності, наприклад навчання або роботи.

Різною мірою прявляются такі симптоми: {2}

  • непосидючість
  • м’язова напруга
  • втома
  • проблеми з концентрацією
  • дратівливість
  • порушення сну
  • труднощі з встановленням контролю над хвилюванням
  • гостра реакція на невизначеність.
  • хвилювання
  • пітливість долонь
  • неправильне дихання
  • тяжкість в районі грудей
  • бажання кудись втекти і сховатися

Відмінною рисою людей з ГТР є те, що вони абсолютно не можуть переносити невизначеність. Люди починають планувати кожну хвилину свого життя, і сприймають невизначеність як що щось погане.

ГТР і генетика

Як і при багатьох інших психічних і медичних розладах, так і при генералізованому тривожному розладі, ми можемо бути генетично схильні до розвитку певних симптомів. За результатами дослідження, близько 40% варіацій симптомів тривоги, а також діагнозів тривожного розладу, обумовлені генетичними факторами. {3}

Ну а що ж мозок

Генералізований тривожний розлад, як і інші види тривоги, ймовірно, виникає через сильний первісного страху і реакції «бийся або біжи».
Коли людина стикається з небезпечною ситуацією, активуються дві структури мозку.

  • Перша, найдавніша, вона допомагала нашим предкам вижити в випадки небезпеки, так як вона реагує на найменшу загрозу. Це мигдалеподібне тіло. Саме вона змушує прискорити наш пульс і дихання, відчувати клубок у горлі і тремтіння, вона призводить наш організм в «бойову» готовність. Але її головна мета просто позбавиться від небезпеки, і вона не думає, реальна ця небезпека.
  • Друга ж структура – лобова кора, дуже розвинена, вона обробляє інформацію, яку отримала від мигдалеподібного тіла, і вже потім вирішує, чи існує реальна загроза і чи потрібно щось робити. {4}
    Якщо у людини немає тривожного розладу, то його структури мозку працюють синхронно, як справна сигналізація. У людей же з ГТР – структури мозку працюють не синхронно, і це все схоже на зіпсовану автомобільну сигналізацію, яка реагує на легкий порив вітру або проїжджаючу повз машину, часом не виключаючи дуже довго. Людина починає реагувати на будь-яку, навіть нереальну загрозу. Лобова кора, в свою чергу, починає передбачати можливу будущею загрозу і починає сприймати невідомість як небезпека.

Як працює КПТ

«Як впоратися з тим, що може ніколи не відбутися? Визначити, чи існують дії, які потрібно зробити прямо зараз. Якщо немає, то можна просто жити сьогоднішнім днем, – це і буде дією. Замість того щоб перебувати в полоні занепокоєння про майбутнє, ви можете стати уважними, вдячними і більше цінувати своє справжнє, тим самим покращуючи якість свого життя прямо зараз »- Роберт Ліхі« Ліки від нервів. Як перестати хвилюватися і отримати задоволення від життя ».
У когнітивно-поведінкової терапії основна увага приділяється системі переконань людини про корисність переживань і тому, як ця система переконань впливає на поведінку. КПТ працює з 4 головними стовпами повішеною тривоги: корисність переживань, непереносимість невідомості, Негативний ставлення до проблеми, уникнення найгіршого сценарію.
Важливе завдання терапії, розпізнати «замкнуті кола», цикли, які і підтримують тривогу. А головними цілями терапії є адекватне прийняття проблем, розвиток толерантності до невідомості, збільшення впевненості у своїй здатності долати труднощі, що в свою чергу знижує загальний рівень тривоги.
За допомогою терапії, ви зможете впоратися з тривогою, і повернуться до нормального життя.

Протокол лікування КПТ при генералізованому тривожному розладі включає:

  1. Усвідомити переживання, розпізнати позитивні і негативні переживання
  2. Покращення толерантності до невідомості
  3. Розвиток позитивної орієнтації до проблеми
  4. Робота з когнітивним униканням
  5. Робота з техніками розслаблення
  6. Профілактика рецидивів