Нервова булімія. Можливості КПТ

Нервова булімія. Можливості КПТ.

Розлади харчової поведінки — поширена проблема, яка наразі в умовах пандемії COVID 19 значно погіршилася. Дослідження показують, що приблизно 9% населення земної кулі страждають від розладів харчової поведінки [1]. Часто перші ознаки проблеми з’являються у підлітковому віці. До 57% дівчаток підлітків захоплюються суворими дієтами, які можуть включати викликання блювоти, вживання проносних та сечогінних тощо [2].

У даній статті мова піде про один з найпоширеніших розладів харчової поведінки — нервову булімію.

Нервова булімія була вперше описана у 1979 році британським психіатром Джералдом Расселом.

Аби викликати блювоту люди, що страждають на булімію використовують пальці рук. Наслідком часто є сліди на тильній стороні долонь — контакт пальців з зубами. Це явище наразі відоме як «ознака Рассела».

На відміну від нервової анорексії люди, що страждають на нервову булімію часто не мають зниженої ваги.

Діагностичні критерії згідно DSM – 5:

1. Рекурентні (повторювальні) епізоди переїдання, які мають обидві ознаки:

• з’їдання за певний період часу (наприклад за 2 години) кількості їжі, яка є значно більшою за ту, яку з’їла б більшість людей за той самий час за схожих обставин;
• втрата контролю над харчуванням під час цього епізоду («не можу зупинитися»).

2. Рекурентна (повторювальна) компенсаторна поведінка, щоб запобігти набиранню ваги (викликання блювання, зловживання проносними, сечогінними, голодування, надмірна фізична активність).

3. Переїдання та невідповідна компенсаторна поведінка трапляються принаймні один раз на тиждень протягом 3 місяців (місяць відповідно до МКБ-11).

4. Образ тіла має надмірно велике значення

5. Поведінка не є частиною симптомокомплексу нервової анорексії.

Точні причини виникнення булімії наразі невідомі. Проте дослідники виділяють низку факторів ризику [9]:

• жіноча стать (чоловіки менш схильні до розвитку булімії);
• біологічні фактори — сімейна історія (якщо у когось з членів родини спостерігається розлад харчової поведінки). Також, зайва вага у дитячому та підлітковому віці може бути предиктором розвитку розладу харчової поведінки;
• психологічні чинники — перфекціонізм, депересія, підвищена тривожність та проблемна самооцінка;
• надмірне захоплення дієтами .

Нервова булімія має значний вплив на психічне та фізичне здоров’я людини. Проте люди, що мають ций розлад часто або не звертаються по допомогу лікарів або приховують факт наявності булімії від них. Наприклад, вони можуть мати хронічні захворювання, регулярно відвідувати сімейного лікаря чи вузькопрофільного спеціаліста але не розповідати про свої труднощі із харчуванням. Враховуючи, що зазвичай проблем із вагою немає, лікар тривалий час може не здогадуватися про те, що людина страждає на нервову булімію.

Наслідки нервової булімії [5]:

• руйнування зубів. Через блювання зуби постійно контактують із шлунковим соком, який негативно вплває на зубну емаль. У свою чергу слабка емаль призводить до появи карієсу і руйнування зубів;
• проблеми з травленням (кислотний рефлюкс, гастрит, виразка шлунку, закрепи, діарея, у складних випадках розрив стравоходу);
• порушення роботи нирок. Безконтрольне вживання діуретиків може призвести до зниження рівня  калію в організмі. Як наслідок хронічні захворювання нирок та ниркова недостатність;
• серцево-судинні захворювання до яких прозводить порушення балансу електролітів в організмі. Як наслідки порушення серцевого ритму та серцева недостатність;
• супутні проблеми із психічним здоров’ям — деперсія, тривожні розлади, соціальна ізоляція, самоушкоджуюча поведінка, зловживання алкоголем та наркотиками, розвиток розладу особистості  тощо.

На жаль, у деяких складних випадках може знадобитися госпіталізація (стрімке зниження ваги, зневоднення, супутнє зловживання алкоголем або наркотиками, наявність деперсивного епізоду, спроба суїциду, серцево-судинні захворювання тощо).

Як може допомогти КПТ при булімії?

Для лікування розладів харчової поведінки і нервової булімії зокрема застосовується посилена КПТ (CBT-E (enhanced)), що включає 20 сесій. Стратегія, що лежить в основі CBT-E, полягає у створенні трансдіагностичного формулювання процесів, що підтримують психопатологію і на які потрібно орієнтуватися в лікуванні. Важливим аспектом є тісна співпраця клієнта та терапевта. Така командна робота є важливим фактором успіху.

Протокол лікування включає низку терапевтичних цілей. До поведінкової групи належать: усунення переїдання та очищення шлунку. На цьому етапі застосовується щоденник харчування, функціональний аналіз тригерів переїдання, опанування нових здорових моделей поведінки, застосування навичок релаксації, контроль над стимулами, «серфінг потягом» тощо. Далі додаються втручання на когнітивному рівну: робота з негативними автоматичними думками, перфекціоністичними переконаннями, робота із самооцінкою та покращення сприйняття тіла. Тут застосовується когнітивна реструктуризація, визначення когнітивних спотворень, а також різні поведінкові експеременти.

Нижче представлене трансдіагностичне формулювання для нервової булімії [7]

Як і більшість розладів харчової поведінки лікування нервової булімії має бути спрямоване на усунення важливих супутніх захворювань, пов’язаних із харчуванням, фізичним і психічним здоров’ям. В ідеалі це має здійснювати багатопрофільна команда фахівців (психотерапевт, дієтолог, сімейний лікар) [3].

Загальні рекомендації щодо запобігання розвитку нервової булімії.

Не існує єдиного надійного способу запобігти булімії. Проте можна знизити ризик виникнення цього або іншого розладу харчової поведінки у підлітковому віці кількома простими діями:

1. Зміцнюйте здоровий образ тіла у дітей. Добрі послання, додають дітям впевненості в їх зовнішності та не руйнують самооцінку.
2. Організуйте регулярні прийоми їжі у сімейному колі, під час яких не обговорюється вага, дієти та все що стосується обмежень у харчуванні заради схуднення. Навпаки заохочується здорове, різноманітне харчування.
3. Вчасно звертайтеся по допомогу, якщо у дитини помітно змінилися харчові звички та відбувається втрата ваги.

Висновки

Нервова булімія — розлад харчової поведінки, який часто має хронічний перебіг та потребує допомоги багатопрофільної команди спеціалістів. Це розлад, який значно погіршує якість життя та має не лише серйозний вплив на психічне і фізичне здоров’я, а й може становити загрозу для життя людини. Часто розлад маніфестується у підлітковому віці, тому вчасне звернення по допомогу є одним з ключових факторів успіху у лікуванні.

Посилена когнітивно-поведінкова терапія (СBT-E) — один з найефективніших методів допомоги при нервовій булімії.

Перелік джерел:

1. Arcelus, Jon et al. “Mortality rates in patients with anorexia nervosa and other eating disorders. A meta-analysis of 36 studies.” Archives of general psychiatry 68,7 (2011): 724-31. https://doi.org/10.1001/archgenpsychiatry.2011.74
2. Boutelle, K., Neumark-Sztainer, D., Story, M., & Resnick, M. (2002). Weight control behaviors among obese, overweight, and nonoverweight adolescents. Journal of Pediatric Psychology, 27(6), 531–540. https://doi.org/10.1093/jpepsy/27.6.531
3. https://neuronews.com.ua/ua/archive/2021/1%28122%29/pages-46-50/rozladi-harchovoyi-povedinki-suchasniy-pidhid-do-diagnostuvannya-ta-likuvannya#gsc.tab=0
4. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC5507321/
5. Milano W, Milano L, Montella S, Capasso A (2018) Health consequences of bulimia nervosa. Biomed Res Clin Prac 3: DOI: 10.15761/BRCP.1000158 https://app.amanote.com/v3.11.3/note-taking/document/qJKD13MBKQvf0BhiOwFV
6. Fairburn C.G., Jones R., Peveler R.C. Psychotherapy and bulimia nervosa: the longer-term effects of interpersonal psychotherapy, behaviour therapy and cognitive behaviour therapy. Arch Gen Psychiatry. 1993; https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC2928448/ .
7. Fairburn C.G. Guilford Press; New York: 2008. Cognitive behavior therapy and eating disorders.
8. Weissman, Ruth & Bulik, Cynthia. (2007). Risk Factors for Eating Disorders. The American psychologist. 62. 181-98. 10.1037/0003-066X.62.3.181.
9. Hilbert, A., Pike, K. M., Goldschmidt, A. B., Wilfley, D. E., Fairburn, C. G., Dohm, F. A., Walsh, B. T., & Striegel Weissman, R. (2014). Risk factors across the eating disorders. Psychiatry research, 220(1-2), 500–506. https://doi.org/10.1016/j.psychres.2014.05.054