Домашні завдання у психотерапії

Домашні завдання у психотерапії

Психотерапія у методі когнітивно-поведінкової терапії розглядається не в контексті окремих консультацій з психотерапевтом, а як безперервний процес, який розпочинається ще на першій зустрічі при знайомстві. І домашні завдання,  які психотерапевт дає після кожної консультації, є важливою частиною цього психотерапевтичного процесу.

Домашні завдання – це заплановані терапевтичні заходи, які роблять клієнти між сеансами терапії. Зміст завдань підбирається індивідуально в кожному випадку в залежності від проблем, над якими працюють, запиту терапії, поставлених цілей тощо. Психотерапевтичний процес неможливий без виконання домашніх завдань. Саме вони дають можливість клієнту здобуті на консультації знання, навички, психотерапевтичні техніки, ідеї тощо перенести у своє повсякденне життя, в ті ситуації, де виникають проблеми.

Домашні завдання можуть бути досить різноманітні, інколи, навіть, унікальні, якщо проблема досить специфічна чи не стандартна. Проте, все ж таки, можна виділити основні чи найбільш поширені з них: заповнення опитувальних листів; заповнення бланків по моніторингу настрою/харчування/тощо; ведення щоденника думок; написати/описати щось (пов’язане із питанням над яким працюють); слухати певні аудіо (в контексті психотерапії); практикувати конкретні техніки; робити поведінкові експерименти; читати статтю/книжку, говорити щось/комусь, думати (свідомо коригувати хід власних думок відповідно до рекомендацій психотерапевта); бажати щось/чогось/комусь тощо; чогось свідомо не робити. Даний перелік є далеко не вичерпний і може бути доповнений ще багатьма видами домашніх завдань – вони можуть бути дуже різними, але всі вони повинні мати практичний зміст (тобто бути корисними) в контексті психотерапії та вирішення проблем, над якими працюють психотерапевт з клієнтом.

Так як перші консультації проводяться з метою знайомства, обстеження, окреслення проблем та цілей терапії, вибору шляху їх досягнення, побудові психотерапевтичного стосунку, то на даному етапі домашнім завданням може бути, наприклад, заповнення тестів та опитувальниних листів, підготувати перелік ресурсних активностей, почитати відповідну літературу тощо, що дозволить зібрати більше інформації про клієнта та наявні проблеми чи підготувати клієнта до наступних психотерапевтичних сесій.

Наступні консультації є терапевтичними, вони передбачають домашні завдання, що вже безпосередньо стосуються роботи над вирішенням проблеми, з якими працюють психотерапевт з клієнтом, та мають допомогти їх вирішити. Ці завдання зазвичай є більш індивідуальними та конкретними, оскільки направлені на вирішення конкретної проблеми (чи проблем) певного конкретного клієнта з усіма його індивідуальними особливостями, та передбачають досить чіткий перелік дій, які потрібно зробити, (або чого робити не можна).

Потрібно також сказати про домашні завдання в структурі окремої терапевтичної сесії. На початку консультації, після привітання, поточної оцінки стану клієнта, короткого огляду проміжку між консультаціями, терапевт може перейти до огляду домашнього завдання з попередньої психотерапевтичної сесії. Незалежно від того, виконав клієнт домашнє завдання (повністю чи  частково) або взагалі не виконав, обговорення домашнього завдання буде здійснюватися. Це робиться для того, щоб допомогти клієнтам визначити, чого саме вони навчилися з отриманого досвіду, яке значення цей досвід має для досягнення цілей терапії і як воно пов’язане з випадком конкретного клієнта. Навіть невиконане домашнє завдання – це теж досвід. Якщо були труднощі із виконанням домашнього завдання, воно частково або повністю не було виконане, то це також підлягає обговоренню. При потребі психотерапевт допомагає визначити відповідні емоційні, когнітивні чи практичні причини невиконання заданого завдання та спільно з клієнтом будує план як справитися з цими труднощами. Прикладом цього може бути поділ домашнього завдання на менші частини/об’єми, зміна завдання, уточнення щодо техніки виконання, можливо дії будуть спрямовані на нагадування про наявність домашнього завдання у  різний спосіб (за допомогою використання календаря, будильника, стікера тощо). Клієнтам не потрібно уникати чи боятися наступної терапевтичної сесії, якщо вони не зробили домашнє завдання – аналіз цих труднощів допоможе в ході самої терапії. Ваш терапевт у підтримуючий спосіб допоможе з цими моментами. Проте не варто зловживати з невиконанням/частковим виконанням домашніх завдань, оскільки вони направлені на вирішення наявних проблем, а їх невиконання чи часткове виконання без об’єктивної причини призводить до зниження ефективності терапії та зростання кількості необхідних психотерапевтичних сесій, або ж до неможливості вирішення проблеми взагалі.

Вибір наступного домашнього завдання здійснюється у другій половині сесії і може бути пов’язаний з попередніми домашніми завданнями (їх повторення, або ж скориговане, чи логічне продовження попереднього) та/або безпосередньо пов’язане із терапевтичним змістом поточної сесії чи підготовкою до наступної сесії. Домашнє завдання зазвичай вибирає терапевт, але також може залучати і клієнта.

Клієнту має бути зрозумілим саме домашнє завдання, як його виконувати, коли, а також для чого його робити. Він має розуміти важливість обраного домашнього завдання та роль його в терапії, яку потенційну користь воно може принести. Клієнт може задати уточнюючі питання щодо домашнього завдання, висловити свої думки щодо нього. Після обговорення наступного домашнього завдання йде його планування. Це вже спільна робота, де клієнт активно залучається. Відбувається чітке планування дій клієнта: як саме, коли і що робити (не робити); як оцінюватиметься результат; обговорюються також можливі труднощі при виконанні завдання та шляхи їх подолання; може бути міні репетиція виконання завдання ще на сесії або приклад як його виконувати тощо. При потребі терапевт може використовувати додаткові втручання, наприклад, техніка вирішення проблем шляхом розділення домашнього завдання на менші частини, обговорення переваг і недоліків виконання вибраного завдання тощо.

Завдяки роботі поза консультаціями і відбуваються когнітивні та поведінкові зміни, закріплюються навички, а також вона дає можливість клієнту навчитися самостійно справлятися з проблемами під наглядом терапевта.

Цікавих та продуктивних домашніх завдань!

Перелік використаних джерел:

1. Using homework assignments in cognitive behavior therapy Edited by

Nikolaos Kazantzis, Frank P. Deane

Kevin R. Ronan, Luciano L’Abate

Routledge Taylor & Francis Group New York London 2005

2. Когнитивная терапия Полное руководство Джудит Бек, д-р философии Предисловие Аарона Бека, д-ра медицины Москва • Санкт-Петербург • Киев 2006

3. Шкала оцінки основних КПТ-навичок (ACCS). Kate Muse, Freda McManus, Sarah Rakovshik і Helen Kennerley. Український інститут когнітивно-поведінкової терапії, 2015

4.https://www.nmikhaylova.ru/domashnie-zadaniya-v-kognitivno-povedencheskoy-psihoterapii/

5.https://www.psychologytoday.com/us/blog/cbt-and-me/201704/how-much-does-homework-matter-in-therapy

6.https://www.goodtherapy.org/for-professionals/software-technology/practice-management/article/assigning-homework-in-cognitive-behavioral-therapy

Останні статті

Домашні завдання у психотерапії

Домашні завдання у психотерапії Психотерапія у методі когнітивно-поведінкової терапії розглядається не в контексті окремих консультацій…

Емоційне вигорання

Емоційне вигорання Останнім часом ми все часто зтикаємося з емоційним вигоранням в своєму оточенні. Дехто…

Звички: інвентаризація

У попередній статті “Звички як відповідь на питання “Хто Я?”” ми говорили фундамент того, чим…

Сторінка в Facebook

Запишіться на консультацію прямо зараз
надішліть запит і наш адміністратор зв'яжеться з Вами найближчим часом