Звички як відповідь на питання “Хто я?”

Чому нам так легко повторювати погані звички, і так важко закласти та дотримуватися хороших?

Мабуть кожен в житті задумувався над зміною своїх звичок, та, більше того, мав численну кількість спроб “звільнитися від цієї звички”, “щодня робити Х”, “почати жити по-новому”. І ж, проходив перший день, і ми діяли як задумали. Проходив другий, третій, ми дотримувалися нашого наміру. Проходив тиждень, і ми ще трималися. Та за певний час, причому переважно досить швидко, наша рішимість таки спадала і ми здавалися й відкатувались назад до попереднього життя та способу дій.

Що ж сталось? Чому так? Ми ж так хотіли досягти змін, діяти по-іншому, жити по-іншому!

Відповідь у тому, що ці бажані зміни — нові звички, інші способи дій — були чимось зовнішнім по відношенню до нас, вони були тим, що ми хотіли, щоб було в нашому житті, проте ми так і не зуміли закласти їх як невід’ємну частину нашого життя, як частину нас самих, й вони так і залишились “чимось, що я хочу мати у своєму житті” замість “того, ким я є”. Та і в цілому ми переважно мислимо у формі “що я хочу мати” замість “як я хочу бути”. На додачу, сучасна культура з її одержимістю споживацтвом та досягненням, з орієнтиром на досягнення та володіння, ще більше підкріплює саме такий спосіб бачення свого життя: що я маю, чого я хочу досягнути, які результати є прийнятними.

Тому давайте поглянемо з вами на процес зміни звичок під суттєво іншим поглядом — як на процес зміни себе та відповіді на запитання “Хто я?”.

Для початку розглянемо 3 рівні поведінкових змін:

1. Результат.

2. Процес.

3. Ідентичність.

Перший рівень покликаний принести вам ті чи інші результати. Тут, як правило, і є відображені ваші цілі; ті, що на поверхні. На цьому рівні розміщені усі “схуднути на Х кілограм”, “заробляти N грошей”, “кинути палити”.

На другому рівні відбувається зміна того як ви живете. Тут власне і ‘живуть’ звички та патерни ваших поведінок та виборів. На ньому відбуваються переходи від “вільно їм солодощі на ніч” до “після 20 не їм нічого”, від “працюю на тій роботі, що є, лише мріючи про вищу зарплатню” до “займаюся додатковими заробітками” чи навіть “змінюю роботу цілком”, від “палю по пачці в день” до “палю все менше і менше, й кожного разу намагаюся відмовитися від сигарети”.

Третій же рівень полягає у зміні того ким ви є, ким себе бачите та вважаєте. Тут змінюються ваші переконання про себе, про світ, про інших; змінюється ваш світогляд та образ себе. Ви вже не просто керуєтеся правилом “не їсти після 20” – ви є тією людиною, яка не їсть після 20; ви вже не просто намагаєтеся “заробити N грошей” – ви є тим, для кого заробляти N грошей є нормою та звично.

Чим глибшого рівня ви досягнете, тим більш стійкою, довготривалою та надійною буде зміна, якої ви досягли у вашому житті та поведінці. Та ще й дотримуватися цієї зміни буде все легше.

Уявіть собі простий приклад. Двом людям пропонують закурити.

Один із них відповідає “Ні, дякую, я хочу кинути палити.” Звучить наче окей, людина має твердий намір облишити цю звичку, і дотримується його, відмовляючись. Проте глибоко всередині, вона все ще бачить себе як курця, як того хто палить, і лише утримується від паління.

Інша людина відмовляється від запропонованої сигарети кажучи “Дякую, я не курю.” Це наче те ж саме, проте суть вже зовсім інша: ця людина не бачить себе як курця, не розглядає себе як того, хто палить цигарки, й вже не просто утримується від того щоб запалити, а взагалі не має потреби запалювати сигарету.

Більшість із нас починає, і переважно й закінчує, процес змін на першому рівні – ми мітимо на результати. Ми ставимо собі цілі, і намагаємося їх досягнути. І навіть попри те, що поставлені цілі видаються нам бажаними, привабливими, процес їх досягнення йде шороховато та турбулентно. Ми то рвемося до них, то втрачаємо ініціативу до них. А все тому, що вони не є нашими на рівні ідентичності, на рівні того, як ми бачимо себе та своє життя.

Тому так важливо співставляти свої цілі із тим, ким я є, ким я себе бачу. Для цього корисно задавати собі питання:

• Від конкретних: Як ця ціль співвідноситься із тим, ким я є зараз, із тим, як я звик жити? Чи це крок в тому напрямку, в якому я вже довший час крокую, чи це кардинальний розворот мого життя? Чи це плавне продовження руху, чи це суттєво відрізняється від мого звичного стилю життя?

• До загальних: Яким я бачу своє життя за 10, 20, 50 років? Які риси в мені мені найбільш виражені? Що я найбільше ціную в собі та хочу плекати та розвивати надалі? Які мої найбільш типові та часті звички є зараз, та що вони говорять про мене як особистість?

І мова тут не про те, що потрібно одразу змінитися як особистість, щоб почати жити по-новому, або здатися та продовжити жити як є. Тут про те, що якщо ви хочете дійсно дійти суттєвих змін у своєму житті, то цілитися потрібно не на результати, а на зміни себе, того, ким я є. І так, це більш тривалий процес та значно глибша робота. Проте і результати цього є значно тривалішими та глибшими. Й дотримуватися звичок, що є дійсно “моїми”, а не лише “моїми бажаними”, є значно простіше та природніше.

Я не закликаю вас одразу кардинально змінювати своє життя. Я лише пропоную розширити горизонти й дивитися далі; далі, аніж просто досягнути якоїсь позначки Х, здобути якийсь результат, а поглянути задля чого я взагалі це роблю та як це в’яжеться, чи навпаки не в’яжеться із тим, ким я себе бачу в цьому житті. І взяти собі на озброєння цю закономірність зміни життя та поведінки: Чим ближчою мені по духу, як людині та особистості, є бажана зміна, тим більш імовірно я її досягну та вона стане невід’ємною частиною мого життя.

Ось така от відповідь на питання “Чому ми так часто зазнаємо поразки при спробах змінити наші звички?” – ми намагаємося змінити не ту ‘штуку’: ми прагнемо досягнути результатів змін, а не власне стати зміненими, стати зміною.

І зрозумійте мене правильно, немає нічого поганого у відзначенні досягнень на шляху змін – кожен втрачений кілограм зайвої ваги, кожна сигарета від якої ви відмовились, кожне вигране змагання – варті того, щоб тішитись та святкувати! Проте вони мають сенс лише якщо ви самі при цьому стаєте “тим, хто дбає про своє здорове та струнке тіло”, “тим, хто не палить цигарок”, “тим, хто тренується та бере участь у змаганнях”. Й допоки ви все ще залишаєтесь “тим, хто хоче чи навіть намагається схуднути”, “тим, хто кидає чи навіть облишив курити”, “тим, хто хоче виграти змагання”, ви постійно будете в зоні ризику відкату до своїх попередніх звичок, вам постійно необхідно буде боротись за дотримання бажаної поведінки, й будь-який пробіл здатен привести до цілковитого відкату всіх, з таким трудом та потом, здобутих надбань.

Про те, як таки дійти змін звичок на рівні ідентичності поговоримо із вами у наступних статтях. А поки бажаю вам задатися питаннями “Хто я?” та “Ким я хочу бути?”, й оглянути усі ті звички, якими наповнене ваше життя, та подивитись, чи є вони бажаними вам відповідями.

 

#Література:

William Baum “Understanding behaviorism”

James Clear “Atomic habits”

B.F. Skinner “Science and human behavior”

Erich Fromm “To have or to be?”

Останні статті

Емоційне вигорання

Емоційне вигорання Останнім часом ми все часто зтикаємося з емоційним вигоранням в своєму оточенні. Дехто…

Звички: інвентаризація

У попередній статті “Звички як відповідь на питання “Хто Я?”” ми говорили фундамент того, чим…

Сторінка в Facebook

Запишіться на консультацію прямо зараз
надішліть запит і наш адміністратор зв'яжеться з Вами найближчим часом