Чому соціалізація лякає, і як цьому протидіяти

Соціалізація — це процес набуття соціальних навичок, цінностей та ролей, що потрібні нам для комунікації з оточенням і функціонування в суспільстві в цілому. Навички соціалізації формуються важче, якщо у людини є прояви соціальної фобії чи соціальної тривоги. Основою соціальної фобії є страх негативної оцінки, через що людина уникає спілкування і має об’єктивний брак корисного досвіду. Також процесу соціалізації може заважати соціальна тривога, за якої людина з острахом все ж таки входить у взаємодію з іншими, але водночас застосовує захисну поведінку, наприклад, надмірно аналізує кожне слово, яке хоче сказати, ховається за телефоном, уникає погляду тощо.

Чутливість до осуду й неприйняття фіксується у частини людей достатньо рано. Вона може бути помічена найближчим оточенням і скомпенсована на рівні екологічного ставлення й зменшення поведінки присоромлення та порівняння. Якщо ж тиск з боку референтних осіб на дитину продовжується, формується сором’язливість як захисна реакція, а згодом на її основі проростає соціальна тривога чи соціофобія. Ці стани часто суттєво обмежують можливості людини, тому з ними потрібно працювати. На допомогу може прийти когнітивно-поведінкова терапія — один з найбільш структурованих методів терапії, який використовується у «Центрі КПТ». Ми працюємо згідно з клінічними протоколами та забезпечуємо конфіденційність нашим клієнтам.

Чому виникає соціофобія

Соціофобія — це нав’язливий ірраціональний страх, а не просто небажання взаємодіяти з людьми. До її появи призводить цілий комплекс чинників, зокрема генетичних, психологічних і соціальних.

Згідно з дослідженнями соціофобія найчастіше формується у ранньому підлітковому віці. Якщо підліток зіштовхується з булінгом, висміюванням чи публічним приниженням, у нього може з’явитися думка, що люди несуть йому небезпеку, а будь-яка увага з боку інших загрожує осоромленням.

Сімейні чинники відіграють не меншу роль у формуванні соціофобії. Осуд зі сторони батьків через допущені помилки, критика за емоції, регулярне порівняння сина чи доньки з однолітками та посилені вимоги до ідеальності у всіх сферах життя можуть призвести до появи деструктивного переконання у дитини, що її приймають лише тоді, коли вона все робить бездоганно. Слід підкреслити, що гіперопіка теж приносить шкоду. У здоровому середовищі дитина самостійно робить спроби досягти тієї чи іншої мети, помиляється, звертається по допомогу до інших — і це нормально. Таким чином вона проходить один з важливих етапів соціалізації та вчиться вибудовувати здорові стосунки з оточенням.

Якщо страх спілкування та перебування серед людей уже суттєво впливає на повсякденне життя, варто не залишати проблему без уваги. Консультація психолога онлайн може стати зручним першим кроком до того, щоб розібратися в причинах соціальної тривожності, сформувати більш здорове ставлення до себе та поступово навчитися впевненіше взаємодіяти з оточенням.