Самооцінка — складна інтегративна властивість особистості, що відображає відчуття власної значущості, здібностей та моральних якостей. Вона починає формуватися ще в дошкільному віці, коли дитина дивиться на себе очима значущих дорослих. У підлітковому віці самооцінка поступово стабілізується, формується внутрішнє самоставлення. У дорослому віці вона зазвичай характеризується відносною стабільністю, оскільки мозок схильний використовувати автоматизми мислення.
Пропонуємо дізнатися детальніше про те, як саме формується самооцінка та які фактори впливають на цей процес. Розуміння механізму її виникнення допомагає зберегти психічне здоров’я, досягти позитивних змін і вибудувати гармонійні стосунки з оточенням.
Самооцінка формується на основі суб’єктивного сприйняття власної адекватності, значущості чи достатності у порівнянні себе з іншими. Зміст самооцінки можна розділити на категорії (О. Романчук):
Самооцінка не зводиться до одного чи кількох нюансів і проявляється у різних сферах життя. Наприклад, людина може бути цілком задоволеною власною зовнішністю, але надмірно боятися осуду своїх дій та вчинків і намагатися відповідати очікуванням оточення.
Серед важливих факторів, що визначають формування самооцінки, можна виокремити наступні:
Самооцінка може бути як низькою, так і завищеною. Низька проявляється сумнівами у власних силах і здібностях, залежністю від думок оточення, постійним пошуком підтвердження своєї цінності, появою компенсаторної поведінки. Під впливом соціуму і внаслідок самокритики у людини можуть сформуватися стійкі негативні переконання про себе, що заважають нормальному життю та обмежують можливості.
Завищена самооцінка теж супроводжується труднощами. Зокрема це конфлікти у стосунках, складнощі з прийняттям критики, імпульсивні рішення, брак емпатії. Люди з завищеною самооцінкою можуть здаватися сильними та впевненими, а насправді страждати від внутрішніх переживань.
Здорова самооцінка передбачає баланс між самокритикою та самоприйняттям, коли людина не ідеалізує себе, але й не недооцінює. Вона не вважає себе кращою чи гіршою за інших, дивиться на життя реалістично, вміє встановлювати особисті кордони. Розуміння своїх сильних сторін, визнання помилок без самоосудження дозволяє зберегти психічне здоров’я.
Самооцінка впливає на різні сфери життя, серед яких:
Варто враховувати, що самооцінка формується протягом життя і підлягає корекції. Якщо вона недостатня або ж навпаки завищена, з нею можна і потрібно працювати. Одним з ефективних підходів, які застосовують фахівці нашого центру в роботі із заниженою самооцінкою, є когнітивно-поведінкова терапія (КПТ). Під час сесій спеціалісти допомагають клієнту пропрацювати глибинні переконання про себе і змінити неадаптивні життєві правила, що підтримують негативне самосприйняття. Окрему увагу ми приділяємо розриву циклу заниженої самооцінки та формуванню альтернативних внутрішніх опор, що не залежать виключно від зовнішнього схвалення.
Баланс між самоповагою та самокритикою — це основа стабільного емоційного стану. Активна робота над самопізнанням допомагає підвищити впевненість у собі, покращити стосунки з оточенням та в цілому поліпшити якість життя.
Терапевтична група «Свобода бути собою»
Працюємо від 2017 року
© Всі права захищені.