Головна
>
Бібліотека
>
Глобальна поширеність РДУГ у дітей та підлітків: систематичний огляд та мета-аналіз

Глобальна поширеність РДУГ у дітей та підлітків: систематичний огляд та мета-аналіз

Nader Salari,1 Hooman Ghasemi,2 Nasrin Abdoli,3 Adibeh Rahmani,4 Mohammad Hossain Shiri,2 Amir Hossein Hashemian,5 Hakimeh Akbari ,6 Masoud Mohammadi6

Надер Саларі, 1 Хуман Гасемі, 2 Насрін Абдолі, 3 Адібе Рахмані, 4 Мохаммад Хоссейн Ширі, 2 Амір Хоссейн Хашеміан, 5 Хакіме Акбарі, і Масуд Мохаммаді 6

Інформація про автора Інформація про авторське право та ліцензію Відмова від відповідальності

Відповідні дані

Додаткові матеріали

Заява про доступність даних

Перейти:

Анотація

Загальна інформація

Розлад дефіциту уваги / гіперактивності – це неврологічний розлад розвитку, який має три основні характеристики: дефіцит уваги, гіперактивність та імпульсивність. Це дослідження було спрямоване на вивчення поширеності СДУГ у дітей та підлітків.

Методи

Це дослідження проводилося з використанням методу мета-аналізу відповідно до настанов PRISMA. До жовтня 2020 року статті збиралися шляхом сканування баз даних PubMed, Scopus, WOS та Science Direct. Другу версію програмного забезпечення для комплексного мета-аналізу використовували для проведення аналізів після вилучення даних з обраних статей. При рівні значущості 0,05 для аналізу неоднорідності дослідження використовувався тест I2, а для оцінки зміщення публікації використовувався тест Еггера.

Результати

Цей аналіз включає 61 перехресне дослідження, причому 53 дослідження використовувалися для визначення поширеності РДУГ у дітей, 7,6% з 96 907 дітей у віці від 3 до 12 років мали РДУГ (95% довірчий інтервал: 6,1-9,4%), а 5,6% підлітків у віці від 12 до 18 років мають РДУГ (95% довірчий інтервал: 4,8-7%). За даними досліджень, поширеність РДУГ у дітей та підлітків за критерієм DSM-V також вища, ніж за попередніми діагностичними критеріями.

Висновок

Результати цього дослідження, заснованого на мета-аналізі, показують високу поширеність синдрому дефіциту уваги та гіперактивності (РДУГ). Результати цього дослідження демонструють важливість управління та політики в лікуванні та контролі РДУГ у дітей та підлітків.

Додаткова інформація

Онлайн-версія містить додаткові матеріали, доступні за адресою 10.1186/s13052-023- 01456-1.

Ключові слова: розлад гіперактивності з дефіцитом уваги, діти, підлітки, психічний розлад Перейти:

Загальна інформація

Розлад дефіциту уваги та гіперактивності (РДУГ) є одним з найчастіших розладів нервового розвитку в дитячому та підлітковому віці, який, як правило, вперше діагностується в дитинстві і часто зберігається в дорослому віці. Це одна з найпоширеніших причин направлення дітей до психологічних та психіатричних клінік [1, 2]. Діти з РДУГ можуть намагатися зосередитися, не мати самоконтролю та імпульсивної поведінки або проявляти надмірну активність [1–3]. Гіперактивність, один з основних симптомів РДУГ, може призвести до психологічної та соціальної несумісності дитини вдома, в школі та в суспільстві [2]. Фундаментальним аспектом синдрому гіперактивності з дефіцитом уваги, згідно з П’ятим діагностичним та статистичним посібником з психічних розладів (DSM5), є набір поведінки, що порушує соціальний статус. Підвищена рухова активність у невідповідних контекстах, надмірне коливання, гра пальців та балакучість є прикладами цих соціальних обставин, які можуть заважати особистому та навчальному життю [3].

Розлад дефіциту уваги впливає на дітей по-різному залежно від їх віку та статі, і він частіше зустрічається у хлопчиків, ніж у дівчаток [2]. Початкові ознаки гіперактивності часто важко виявити, поки дитина не досягне чотирьох років, і це найбільш помітно в початковій школі. У ранньому підлітковому віці стан зазвичай має передбачувану закономірність. Проте дослідження показують, що основні характеристики РДУГ змінюються з віком, тому, незалежно від класифікації, РДУГ, здається, зменшується у дорослому віці. Протягом усього цього вікового діапазону гіперактивність, зокрема, хоча вона все ще присутня, є менш очевидною (Ramtekkar et al. 2010). Як наслідок, для діагностики РДУГ потрібен ретельний анамнез, який потім призводить до виявлення специфічних симптомів [5].

Симптоми РДУГ часто зустрічаються у дітей шкільного віку і можуть тривати до зрілого віку. Загалом, РДУГ зазвичай характеризується імпульсивністю, дефіцитом уваги та гіперактивністю. Людина з неуважністю може мати проблеми із виконанням завдання, збереженням зосередженості та підтримкою організації. Здається, що гіперактивна людина часто пересувається або надмірно занурюється. Імпульсивна людина може поводитися без роздумів або боротьби з самоконтролем. [2–6]. Пацієнти можуть бути не в змозі звернути пильну увагу на деталі або можуть бути недбалими при виконанні таких завдань, як шкільна робота, робота або інші види діяльності.

Як згадувалося раніше, у хлопчиків частіше проявляються симптоми РДУГ [6], а в три рази частіше діагностується РДУГ, ніж у дівчаток [9]. На основі дослідження Ракліджа, існують значні відмінності в тому, як цей стан виявляється у хлопчиків та дівчаток. Хлопчики з РДУГ зазвичай демонструють зовнішні симптоми, такі як біг та імпульсивність. Дівчата з РДУГ, з іншого боку, зазвичай демонструють інтерналізовані симптоми [9]. Ці симптоми включають неуважність та низьку самооцінку. Хлопці також, як правило, більш фізично агресивні та екстерналізують свої розчарування, тоді як дівчата, як правило, більш словесно агресивні та звертають свій біль та гнів всередину, піддаючи їх підвищеному ризику депресії, тривоги та розладів харчової поведінки [9].РДУГ у дітей викликаний декількома факторами, включаючи генетику та навколишнє середовище, передчасні пологи, прееклампсію, гіпертонію, надлишкову вагу та ожиріння у вагітних жінок, а також вплив куріння матері [7, 8]. Дослідження сімейного анамнезу також показали, що зловживання наркотиками відіграє значну роль у розвитку РДУГ [9]. Визначення того, чи є у дитини РДУГ, є багатоетапним процесом. Не існує єдиного тесту, який може виявити РДУГ. Для діагностики РДУГ надається контрольний список для оцінки симптомів та береться анамнез дитини від батьків, вчителів, а іноді і дитина [3–9].

Гвардіола та ін. провели дослідження, в якому вони оцінювали поширеність РДУГ у 484 учнів, використовуючи два критерії: DSM-IV та нейропсихологічні критерії. Результати показали, що частота РДУГ за критерієм DSM-IV та нейропсихологічним критерієм становила 18% та 3,5% відповідно [10]. Shabani et al. провели ще одне дослідження, в якому було вивчено 428 учнів початкових класів. Згідно з результатами цього дослідження, 4,9% студентів (або 21 особа) мають РДУГ [11].

Згідно з опитуванням, проведеним Adonna et al., 8,7% нігерійських студентів у віці від 7 до 12 років мали РДУГ. Крім того, у цьому дослідженні було визначено, що поширеність підтипів дефіциту уваги становить 4,9%, підтип гіперактивності/імпульсивності – 1,2%, а підтип гіперактивності та дефіциту уваги – 2,6% [12]. Згідно з дослідженням Mahala et al., 18,1% туніської молоді страждають від СДУГ [13]. РДУГ був визначений як найпоширеніший розлад серед підлітків в іншому дослідженні Oes Borg et al., в якому розглядалася поширеність хронічних захворювань серед підлітків з психічними вадами у віці 18-12 років [14].

Інше дослідження поширеності РДУГ було проведено Maulov et al. Всього було досліджено 210 ліванських підлітків у віці від 11 до 17 років. 10,2% осіб мають РДУГ, згідно з висновками цього дослідження [15].

Існує кілька суперечностей у дослідженнях щодо поширеності РДУГ у дітей та підлітків, на які впливають різні фактори, включаючи розбіжності діагностичних критеріїв. В результаті цього дослідження було проведено з метою визначення поширеності РДУГ у дітей та підлітків на основі різних діагностичних критеріїв та вікових груп.

Перейти:

Метод

У цьому дослідженні розглядалася поширеність РДУГ у дітей та підлітків шляхом

систематичного огляду та мета-аналізу перехресних даних. Створено та впроваджено методику проведення різних етапів даного дослідження за критеріями Настанови [16].

Перейти:

Критерії відбору

Загалом, критерії відбору документів для систематичного огляду та мета-аналізу знаходяться в рамках PICOS (ПОПУЛЯЦІЯ, Втручання, Порівняння, Результати, Дослідження) [17]. У цьому дослідженні критерії прийнятності ґрунтуються на цих умовах. Популяція: У цьому дослідженні були обстежені всі люди віком до 18 років. Вплив: уражені діти та підлітки. Результати: Через відмінності в діагностичних критеріях РДУГ та поширеність РДУГ у різних вікових та гендерних підгрупах поширеність РДУГ оцінювали за критеріями DSM-V, DSM-IV, DSM IV-TR та ICD10. Тип дослідження: Для встановлення поширеності захворювання використовувалися перехресні обсерваційні дослідження. Інші обсерваційні дослідження та методології, такі як інтервенційний огляд, були виключені з аналізу.

Перейти:

Джерела даних та стратегія пошуку

Автори розглянули чотири електронні бібліографічні бази даних, включаючи PubMed, Scopus, WOS та Science Direct, а також будь-які електронні публікації, надруковані до жовтня 2020 року. Для вибору відповідних ключових слів, які були обрані одним з авторів (MSH) та підтверджені першим та другим авторами, були використані сітчасті терміни та ключові слова, що використовувалися в оглядових дослідженнях та раніше опублікованих дослідженнях. Усі ключові слова були вибрані англійською мовою. Стратегія пошуку в цьому дослідженні була розроблена з використанням термінів “поширеність або спалах, або глобальна поширеність ТА РДУГ, або РДУГ, або ” синдром дефіциту уваги та гіперактивності”.

Перейти:

Вибір досліджень

Після використання програмного забезпечення Endnote для видалення дублікатів статей автор (MSH) вивчив назву дослідження та реферат. Виключені дослідження не відповідали критеріям вступу та виходу. Потім весь текст статті був розглянутий двома авторами (MSH та HGH) на основі критеріїв включення та виключення. Ці експерименти проводили самостійно та шляхом засліплення. Будь-які коментарі, надані для підтвердження або відхилення дослідження, були переглянуті після завершення оглядів на цьому етапі. У разі незгоди дослідження було підтверджено за допомогою третіх авторських (ММ) відгуків. Якщо повний текст дослідження був недоступний, провідному автору статті було надіслано електронний лист або запит на дослідження.

У цьому дослідженні контрольний список Strobe [17] використовувався як інструмент для вимірювання методологічної якості в обсерваційних дослідженнях. Відповідно до різних критеріїв цього контрольного списку окремо розглядалися назва, реферат, вступ, метод та результати обсерваційних досліджень з мінімальним балом 0 та максимальним балом 32. Дослідження з оцінкою менше 16 вважалися такими, що мають високий ризик систематичної помилки. Однак жодне з досліджень не було пропущено через низьку якість або високий ризик систематичної помилки, і всі дослідження були проаналізовані.

Перейти:

Видобування даних

Збір інформації проводився двома авторами (MSH та HGH). Ці дані були зібрані з використанням методології та результатів попереднього дослідження. Була створена форма для вилучення інформації, такої як ім’я першого автора, рік публікації, країна, населення, обстежене за статтю, діагностичні критерії та діагностичні інструменти. Дані були вилучені (MSH) та переглянуті (MM).

Статистичний аналіз

Неоднорідність досліджень оцінювали за допомогою тесту I2. Тест Еггера та супровідний графік лійки використовували для аналізу упередженості публікації через велику кількість зразків, включених до дослідження. Для вивчення даних використовувалося комплексне програмне забезпечення для мета-аналізу (версія 2).

Перейти:

Результати

У цьому дослідженні було проведено систематичний огляд та мета-аналіз інформації про дослідження щодо поширеності РДУГ у дітей та підлітків у всьому світі, без обмеження часу до 2020 року та дотримуючись принципів PRISMA. 1837 потенційно пов’язаних статей були знайдені та перенесені до програмного забезпечення для управління інформацією на основі початкового пошуку в базі даних (EndNote). Всього було знайдено 1837 досліджень, при цьому 170 дублікатів досліджень були виключені. З 1667 статей 1442 були виключені на етапі скринінгу після перевірки назв та тез на предмет критеріїв включення та виключення. 164 статті були вилучені з решти 225 досліджень на етапі оцінки компетентності через недоречність після аналізу повного тексту статті на основі критеріїв включення та виключення. Усі 61 стаття були затверджені на етапі якісного оцінювання після ознайомлення з повним текстом статті та розрахунку стробоскопічної оцінки (Таблиця 1).

Перший автор	Рік	Країна	Оцінки	Діапазон віку	Учасники	Пацієнт
Abdekhodaie, Zahra [18]	2012	Іран	DSM- IV-TR	5-6	1083	133
Aboul-ata,	2015	Єгипет	DSM-V	6–12	371	68
Mohammad				13, 14	19	6
A. [19]
Adewuya, A. O. [12]	2007	Нігерія	DSM-IV	6–12	1112	97
adshaw, L. G.	2017	Катар	DSM-IV	6–12	2613	276
[20]				13–19	1876	97
Afeti, K. [21]	2017	Гана	DSM-IV	6–12	400	51
Al Azzam, Manar [22]	2017	Йорданія		6–12	480	195
Alqahtani, Mohammed MJ [23]	2010	Саудівська Аравія	DSM-IV	7–9	708	40
Ambuabunos, EA [24]	2011	Нігерія	DSM-IV	6–12	1473	112
Amiri, S.	2019	Іран	DSM-V	6–9	298	40
[25]				15 – 19	327	8
Anokye, R. [26]	2020	Гана	DSM-IV	6–9	794	32
Baumgaertel,	1995	Німеччина	DSM-III	5–12	1077	103
Anna [27]			DSM-	5–12	1077	117
			III-R	5–12	1077	192
			DSM-IV
Bozkurt, Özlem Hekim [28]	2017	Туреччина	DSM-IV	6–11	569	72
Bronsard, Guillaume [29]	2011	Франція	DSM- III-R	13–17	183	7
Canals, Josefa [30]	2018	Іспанія	DSM-IV	3 – 6	516	28
Catherine, T. G. Golden [31]	2019	Індія	DSM-V	8–11	2453	286
Cuffe, Steven	2005	Америка	DSM-IV	4-8	3557	81
P. [32]				14–17	2819	67

de la Barra, Flora Eloísa [33]	2013	Чилі	DSM-IV	4–11 12–18	824 734	197 39
Dodangi, N. [34]	2014	Іран	DSM- IV-TR	6–11 12–18	145 226	21 23
Egbochuku, EO [35]	2007	Нігерія	DSM-IV	6–12	1384	111
El-Nemr, Fathia Mohamed [36]	2015	Єгипет	DSM-IV	5–12	600	118
Erşan, E Erdal [37]	2004	Туреччина	DSM-IV	6–12 13–15	1169 256	107 8
fAlyahri, A. [38]	2008	Ємен	DSM-IV	7–10	1210	16
Farahat, Taghreed [39]	2014	Єгипет	DSM-IV	6–12	1362	94
Farbstein, Ilana [40]	2014	Ізраїль	DSm- IV, ICD- 10	14–17	957	26
Feiz, Pa [41]	2013	Тегеран	DSM-IV	6–7	1000	105
Fleitlich- Bilyk, Bacy [42]	2004	Бразилія	DSM-IV	7–10	627	17
Ford, T. [43]	2003	Англія	DSM- IV, ICD- 10	5–12 13–15	7814 2624	178 55
Froehlich, Tanya E. T. E. [44]	2007	Америка	DSM-IV	8–11 12–15	1160 1922	119 103
Gallardo- Saavedra, G. A. [45]	2019	Мексика	DSM-IV	6-8	2832	458
Gau, Susan SF [46]	2005	Тайвань	DSM-IV	13–15	3156	179
Ghosh, Prosenjit [47]	2018	Індія	DSM-5	6–11	300	38
Gomez, Rapson [48]	2011	Малайзія	DSM-IV	6–12	934	15
Guardiola, A. [10]	2000	Бразилія	DSM-IV	6–7	484	87
Gul, N. [49]	2010	Туреччина	DSM-IV	6–12	1126	97
Heiervang, E. [50]	2007	Норвегія	DSM-IV ICD-10	7–9 7–9	9155 9155	16 13
Hs, Ramya [51]	2017	Індія	DSM-5	5–12	3120	59
Huang, Yanhong [52]	2017	Китай	DSM-5	7–12	2959	175

Lecendreux, M. [53]	2011	Америка	DSM-IV	6–12	1012	36
Leib, Shiran [54]	2020	Ізраїль	DSM-IV	13–19	84	24
Leung, Patrick W. L. [55]	2008	Китай	DSM-IV	ADO	541	24
Maalouf, Fadi T. [15]	2016	Ліван	DSM- IV, ICD- 10	11–12 13–17	177 339	17 35
Mhalla, Ahmed [56]	2018	Туніс	DSM-IV	ADO	447	81
Michanie, C. [57]	2007	Аргентина	DSM III-R	6–12	300	27
Mohammadi, Mohammad- Reza [58]	2019	Іран	DSM- IV-TR	6–9 15–18	10,466 9409	562 210
Nafi, Omar [59]	2016	Йорданія	DSM-IV	6–12	4374	273
Oeseburg, Barth [14]	2010	Нідерланди		12–18	1083	229
Pham, Hoai Danh [60]	2015	В’єтнам	DSM-IV	5–10	471	31
Pillai, Aravind [61]	2008	Індія	DSM- IV, ICD- 10	12–16	2048	4
Rohde, L. A. [62]	1999	Бразилія	DSM-IV	12–14	191	23
Sadolahi, A. [63]	2019	Іран	DSM-5	6–9	806	359
Safavi, Parvin [64]	2016	Іран	DSM-IV	6–12	631	109
Sánchez, Emelyn Y. [65]	2011	Панама	DSM- IV-TR	діти	229	17
Shen, Yan- Mei [66]	2018	Китай	DSM-IV	6–11 12–16	7689 9382	438 409
Talaei, A. [67]	2010	Іран	DSM-IV	7–9	714	109
Umar, M. U. U. [68]	2018	Нігерія	DSM-IV	11–19	487	43
Venkata, Jyothsna Akam [69]	2013	Індія	DSM-5	6–11	770	72
Vreugdenhil, Coby [70]	2004	Нідерланди	DISC- IV	12–18	198	8
Wamithi, Susan [71]	2015	Кенія	DSM-IV	6–12	240	15
Wamulugwa, J. 72	2017	Уганда	DSM- IV-TR	4–10 10 – 18	146 186	7 32

Wichstrøm, Lars [73]	2012	Норвегія	DSM-IV	діти	2475	47
Zwirs, Barbara W. C. [74]	2007	Нідерланди	DSM-IV	6–10	2041	389

Відкрити в окремому вікні

Перейти:

Загальна поширеність гіперактивності у дітей (до 12 років)

На основі результатів тесту I2 (98,6) та неоднорідності обраного дослідження була використана модель стохастичних ефектів для поєднання досліджень та оцінки загальної поширеності. Неоднорідність дослідження може бути викликана різницею в розмірі вибірки, похибкою вибірки, роком дослідження та місцем проведення дослідження. Діаграма воронки та тест Еггера на рівні значущості 0,05 показали, що не було упередженості публікації у розподілі даних у поточному дослідженні (P = 0,107). (Рис. 1).

Рис. 1

Воронкоподібний графік, що демонструє поширеність гіперактивності у дітей віком до 12 років

Поширеність РДУГ становила 7,6% (95% довірчий інтервал: 6,1-9,4%) у 53 дослідженнях із загальним розміром вибірки 96 904 учасники, які спостерігали за дітьми віком до 12 років. Форма графіка Форреста відображає загальну поширеність у розглянутих дослідженнях, причому середина кожного сегмента лінії представляє поширеність у кожному дослідженні, а форма ромба вказує на поширеність популяції для всього дослідження (рис. 2).

Рис. 2

Лісова діаграма, поширеність гіперактивності у дітей віком до 12 років

За результатами таблиці 2 та методів діагностики гіперактивності у дітей віком до 12 років діагностичний критерій поширеності РДУГ DSM-IV становив 7,7% (95% довірчий інтервал: 6-9,9%)

Таблиця 2

Поширеність гіперактивності у дітей до 12 років на основі діагностичних критеріїв

Критерії діагностики	N	Розмір вибірки	I2	Тест Еггера	Поширеність (95% CI)
DSM-IV	33	56,186	98,5	0,052	7.7 (95%CI: 6-9.9)
DSM-IV-TR	5	12,069	95,7	0,390	8,3 (95%CI: 4,9-13,6)
DSM-III	3	2454	0	0,572	10,1 (95%CI: 9-11,3)
DSM-IV, ICD-10	3	5963	89,1	0,664	4,4 (95%CI: 2,4-8,2)
DSM-V	8	11,077	99,2	509	11,3 (95%CI: 5,3-22,2)

Відкрити в окремому вікні

Іншими критеріями, що використовувалися для визначення поширеності РДУГ у дітей, були DSM-IV-TR, DSM-III, DSM-V, DSM-IV та ICD10, які становили: 8,3% (95% довірчий інтервал: 4,9-13,9%); 10,1% (95%довірчий інтервал: 9-11,3%); 11,3% (95% довірчий

інтервал: 5,3-22,2%); та 4,4% (95%довірчий інтервал: 2,4-8,2%) відповідно (Таблиця 2).

Поширеність РДУГ також вивчалася в Таблиці 3. Згідно з результатами 24 досліджень РДУГ у дітей віком до 12 років, поширеність підтипу «неуважний» становила 33,2% (95% довірчий інтервал: 27,6-39,3%), підтипу «гіперактивний імпульсивний» – 30,3% (95% довірчий інтервал: 23,8,37,7%), а підтипу «комбінований» – 31,4% (95% довірчий інтервал: 24,6,39,1%) (таблиця 3).

Таблиця 3

Поширеність гіперактивності у дітей до 12 років за типом гіперактивності

Критерії діагностики	N	Розмір вибірки	I2	Тест Еггера	Поширеність (95% CI)
Підтип неуважності	24	3040	90,5	0,052	33,2 (95%CI: 27,6-39,3)
Гіперактивний імпульсивний підтип	24	3040	93,3	0,390	30,3 (95%CI: 23,8-37,7)
Об’єднані	24	3040	93,1	0,572	31,4 (95%CI: 24,6-39,1)

Відкрити в окремому вікні Перейти:

Загальна поширеність гіперактивності у підлітків (12–18 років)

Модель випадкових ефектів використовувалася для інтеграції досліджень та оцінки спільної поширеності на основі результатів тесту (I2: 97,8) та неоднорідності вибраного

дослідження. Різниця в розмірі вибірки, похибка вибірки, рік або місце проведення дослідження можуть сприяти неоднорідності дослідження. Можливість упередженості в поширенні даних була визначена за допомогою діаграми лійки та тесту Еггера на рівні значущості 0,05 в поточному дослідженні (P = 0,774). (Рис. 3)

Рис. 3.

Воронкоподібний графік, що демонструє поширеність гіперактивності у дітей віком від 12 до 18 років

У 25 дослідженнях за участю підлітків віком від 12 до 18 років поширеність РДУГ була визначена на рівні 5,6% (95% довірчий інтервал: 4- 7,8%). Загальна поширеність у досліджуваних дослідженнях зображена на графіку Форреста, причому середина кожного сегмента показує поширеність у кожному дослідженні, а форма ромба вказує на загальну поширеність популяції (рис. 4).

Рис. 4

Загальна поширеність гіперактивності у підлітків віком від 12 до 18 років

Використовуючи діагностичний критерій DSM-IV та на основі результатів Таблиці 4 та методів виявлення гіперактивності у дітей віком 12–18 років, поширеність СДУГ становила 7,1% (95% довірчий інтервал: 4,9-10,1%). Інші критерії, що використовувалися для визначення поширеності СДУГ у дітей, включали DSM-IV-TR, DSM-V, DSM-IV та ICD10, які становили: 7,5% (95% довірчий інтервал: 1,7-15,2%), 12,7% (95% довірчий інтервал: 6,7- 19,1%) та 1,7% (95% довірчий інтервал: 1,1-4,5%) відповідно (Таблиця 4).

Таблиця 4

Поширеність гіперактивності у молоді віком від 12 до 18 років залежно від діагностичних критеріїв

Критерії діагностики	N	Розмір вибірки	I2	Тест Еггера	Поширеність (95% CI)
DSM-IV	14	23,170	97,5	0,537	7,1 (95%CI: 4,9-10,1)
DSM-IV-TR	3	9821	98,6	174	7,5 (95%CI: 1,7-15,2)
DSM-V	2	665	94,3	–	12,7 (95%CI: 6,7- 19,1)
DSM-IV, ICD-10	5	6592	96,04	406	1,7 (95%CI: 1,1-4,5)

Відкрити в окремому вікні

У Таблиці 5 розглянуто поширеність різних видів РДУГ. Згідно з результатами п ‘яти досліджень за участю дітей віком від 12 до 18 років, поширеність неуважного підтипу становила 37,3% (95% довірчий інтервал: 30-45,4%), гіперактивно-імпульсивного підтипу –

23,1% (95% довірчий інтервал: 13,2-38,2%), а комбінованого РДУГ – 31,1% (95% довірчий інтервал: 15,6-42,3%) (Таблиця 5).

Таблиця 5

Поширеність гіперактивності у дітей 18-12 років за типом гіперактивності

Критерії діагностики	N	Розмір вибірки	I2	Тест Еггера	Поширеність (95% CI)
Підтип неуважності	5	151	0	0,172	37,3 (95%CI: 30- 45,4)
Гіперактивний імпульсивний підтип	5	151	80,7	0,322	23,1 (95%CI: 13,2- 38,2)
Об’єднані	5	151	79,3	0,311	31,1 (95%CI: 15,6- 42,3)

Відкрити в окремому вікні

Обговорення

Метою цієї статті було з’ясувати, наскільки поширений РДУГ у дітей та підлітків. Згідно з результатами цього дослідження, поширеність РДУГ у дітей віком від 3 до 12 років вища, ніж у підлітків віком від 12 до 18 років. Також було показано, що поширеність цього стану змінюється залежно від використовуваних діагностичних критеріїв. За даними досліджень, поширеність РДУГ у дітей та підлітків, діагностованих за критеріями DSM-V, вища, ніж за альтернативними діагностичними критеріями. У цьому дослідженні також вимірювали поширеність декількох форм РДУГ, і результати показують, що відсоток РДУГ- I, РДУГ-H та РДУГ-C майже однаковий у дітей. З іншого боку, підлітки з РДУГ-I мали дещо вищу поширеність розладу, ніж підлітки з іншими формами РДУГ.

РДУГ – це розлад нервового розвитку. Надмірна рухова активність, неуважність та імпульсивність є симптомами цього захворювання у дітей та підлітків [5]. Згідно з отриманими даними, частота РДУГ становить 7,6% у дітей віком від 3 до 12 років та 5,6% у підлітків віком від 12 до 18 років. Результати цього дослідження майже ідентичні результатам попередніх досліджень мета-аналізу щодо поширеності РДУГ. Поширеність РДУГ у дітей оцінювалася від 2 до 7% у попередніх дослідженнях [75].

Лише в одному дослідженні [76] було задокументовано поширеність РДУГ серед підлітків, крім дітей, що узгоджується з нашими висновками. Згідно з результатами дослідження 2012 року, поширеність РДУГ у дітей віком від 6 до 12 років становила 11,4%, а у молодих людей віком від 12 до 18 років – 8%, що трохи перевищувало наші результати. Розбіжність зрозуміла, оскільки це дослідження розглядало лише критерій DSM-IV. Інше дослідження, в якому розглядалася захворюваність на РДУГ серед африканських дітей та підлітків у 2020 році, виявило, що 7,47% дітей та підлітків в Африці мали цей розлад. За даними цього дослідження, поширеність РДУГ вища у хлопчиків, ніж у дівчаток [77]. Люди віком до 18 років були оцінені в іншому дослідженні мета-аналізу, проведеному в Іспанії. Поширеність РДУГ у дітей та підлітків становила 6,6% у цьому дослідженні та 7% у дітей (учасників віком до 12 років), що аналогічно поточному дослідженню [78]. Інше дослідження розглядало поширеність РДУГ у китайських дітей та молоді, виявивши, що 5,74% дітей та 6,72% дітей та підлітків мали РДУГ [79].

Інший аналіз, проведений у цьому дослідженні, полягав у визначенні поширеності РДУГ з використанням різних діагностичних критеріїв. Поширеність РДУГ була вищою при використанні діагностичного критерію DSM-V, ніж при використанні інших критеріїв, згідно з висновками. Діагностичні критерії DSM-V були дуже схожі на DSM-IV. Однак визначення поширеності та розладів у DSM-V відрізняються від визначень у DSM-IV. Раніше поширення захворювання визначали шляхом перегляду симптомів розладу, що в DSM-V визначається як наявність двох або більше симптомів заявлених критеріїв. З огляду на ці обставини, зростання кількості пацієнтів з діагнозом РДУГ на основі діагностичних критеріїв DSM-V є обґрунтованим [80].

Згідно з результатами, отриманими в цьому дослідженні, у дорослому віці та в міру старіння людей РДУГ зустрічається рідше. Однак, оскільки не було проведено подальших розслідувань, це питання не може бути остаточно вирішене. Дорослі мають нижчі показники РДУГ, ніж діти, згідно з попередніми дослідженнями [77].

Song P., et al. дослідження було проведено як мета-аналіз у 2021 році. У цьому дослідженні досліджували поширеність РДУГ у дорослих із стійким (дитячий РДУГ) та симптоматичним (не включаючи дитячий РДУГ) РДУГ. Близько 140 мільйонів осіб були оцінені на наявність стійкого РДУГ в цьому дослідженні, і лише 2,58% мали це захворювання. У дослідженні також розглядали симптоматичний РДУГ у популяції з 370 мільйонів осіб, причому 6,76% людей старше 18 років мали цей розлад. З іншого боку, результати цього дослідження продемонстрували, що коли вік учасників збільшується в обох групах, поширеність РДУГ зменшується, що узгоджується з нашими висновками [81]. Інше дослідження показало, що поширеність РДУГ була нижчою у дорослих старше 18 років, ніж у підлітків [76]. Незважаючи на те, що поширеність РДУГ у дорослих зменшується, він, тим не менш, визнається фактором ризику для таких питань, як неуспішність в навчанні, проблеми на робочому місці та злочинність [75]. Дорослі з РДУГ частіше скоюють злочини. Як наслідок, кількість людей, які перебувають у в’язниці з РДУГ, зростає [82]. Крім того, оскільки виникнення симптомів РДУГ у дорослих є соціально проблематичним, багато з цих людей будуть госпіталізовані до психіатричних лікарень, що впливає на поширеність РДУГ у дорослих серед загального населення [82, 83].

Перейти:

Обмеження

Одним з обмежень цього дослідження є висока неоднорідність досліджень за віковою групою. Оскільки метою цього дослідження було вимірювання поширеності СДУГ серед дітей та підлітків окремо, дослідження, які повідомляють про поширеність СДУГ серед дітей та підлітків разом, були видалені. Крім того, оскільки це дослідження розглядало лише перехресні документи, було неможливо відстежити учасників та виміряти їх симптоми з плином часу.

Перейти:

Висновок

Результати цього дослідження, заснованого на мета-аналізі, демонструють значну поширеність розладу дефіциту уваги та гіперактивності (СДУГ). Результати цього дослідження підтверджують попередні дослідження та підкреслюють важливість планування та розробки політики у лікуванні та контролі СДУГ у дітей та підлітків. Майбутні дослідження повинні вивчати поширеність СДУГ у різних вікових групах та те, як він впливає на їхнє особисте та соціальне життя.

Перейти:

Додатковий електронний матеріал

Нижче наведено посилання на електронний додатковий матеріал.

Додатковий матеріал 1 (15K, docx)

Перейти:

Слова вдячності

Це дослідження є результатом науково-дослідного проекту № 3011572, затвердженого Студентським науковим комітетом Керманшахського університету медичних наук. Ми хотіли б подякувати шановним посадовим особам центру за фінансові можливості цього дослідження.

Перейти:

Скорочення

–	Розлад гіперактивності з дефіцитом уваги
РДУГ-Н	РДУГ Неуважного типу
РДУГ-Г	Гіперактивний та імпульсивний тип РДУГ
РДУГ-К	РДУГ Комбінований тип
DSM	Діагностично-статистичний посібник
MESH	Медичні предметні рубрики
WoS	Web of Science

PRISMA	Бажані елементи звітності для систематичних оглядів та мета-аналізу
STROBE	Посилення звітності про обсерваційні дослідження в епідеміології для перехресного дослідження

Перейти:

Внесок автора

NS та HGH та MM та MSH сприяли розробці, статистичному аналізу MM, брали участь у більшості етапів дослідження. MM та NA та AR та HGH підготували рукопис. MM and HA and AHH and HG and MSH допомогли в розробці дослідження та допомогли в інтерпретації дослідження. Всі автори прочитали та затвердили зміст рукопису.

Перейти:

Фінансування

Заступник з досліджень та технологій, Керманшахський університет медичних наук (IR) (3011572). Цей заступник не відіграє жодної ролі у процесі дослідження.

Перейти:

Доступність даних

Набори даних доступні через відповідного автора за обґрунтованим запитом.

Декларації.

Етичне схвалення та згода на участь

Перейти:

Затвердження етики було отримано від комітету з етики заступника заступника з досліджень та технологій Керманшахського університету медичних наук (3011572). Всі методи цього дослідження були виконані відповідно до етичних стандартів, викладених у Гельсінській декларації. Це дослідження не включало зразки людини і не вимагало інформованої згоди.

ЗГОДА НА ПУБЛІКАЦІЮ

Дані відсутні. Конфлікт інтересів

Автори заявляють, що у них немає конфлікту інтересів.

Перейти:

Примітки

Примітка видавця

Springer Nature залишається нейтральним щодо юрисдикційних претензій в опублікованих картах та інституційних приналежностей.

Перейти:

Інформація про співавтора

Nader Salari, електронна пошта: moc.oohay@45_s_n.

Hooman Ghasemi, електронна пошта: moc.liamg@0102imesahgnamuh. Nasrin Abdoli, Електронна пошта: moc.liamg@131ilodba.

Adibeh Rahmani, електронна пошта: ed.etirahc@inamhar.heida.

Mohammad Hossain Shiri, електронна пошта: moc.liamg@102irihsniessohdammahom. Amir Hossein Hashemian, електронна пошта: moc.liamg@naiehsaha.rd.

Hakimeh Akbari, електронна пошта: moc.liamg@19irabkaana.

Masoud Mohammadi, електронна пошта: moc.oohay@9891idammahom.duosaM.

Перейти:

Список використаної літератури

DO AUSTERMAN J ADHD and behavioral disorders: assessment, management, and an update from DSM-5. Cleve Clin J Med. 2015;82:3. [PubMed] [Google Scholar]
Kaplan BJ. Kaplan and sadock’s synopsis of psychiatry. Behavioral sciences/clinical psychiatry.

Tijdschrift voor Psychiatrie. 2016;58(1):78–9. [Google Scholar]

Sharma A, Couture J. A review of the pathophysiology, etiology, and treatment of attention-deficit hyperactivity disorder (ADHD) Ann Pharmacother. 2014;48(2):209–25. doi: 10.1177/1060028013510699. [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]
Liu A, Xu Y, Yan Q, Tong L. The prevalence of attention deficit/hyperactivity disorder among chinese children and adolescents. Sci Rep. 2018;8(1):1–15. [PMC free article] [PubMed] [Google Scholar]
Rappley MD. Attention deficit–hyperactivity disorder. N Engl J Med. 2005;352(2):165–73. doi: 10.1056/NEJMcp032387. [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]
Reale L, Bartoli B, Cartabia M, Zanetti M, Costantino MA, Canevini MP, et al. Comorbidity prevalence and treatment outcome in children and adolescents with ADHD. Eur Child Adolesc Psychiatry. 2017;26(12):1443–57. doi: 10.1007/s00787-017-1005-z. [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]
Ngan M, Tsang B, Kwong K, Prevalence Risk factors and impact of ADHD on children with recent Onset Epilepsy. HK J Paediatr (new series) 2019;24(2):65–9. [Google Scholar]
Kim JH, Kim JY, Lee J, Jeong GH, Lee E, Lee S, et al. Environmental risk factors, protective factors, and peripheral biomarkers for ADHD: an umbrella review. The Lancet Psychiatry. 2020;7(11):955–70. doi: 10.1016/S2215-0366(20)30312-6. [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]
Rucklidge JJ. Gender differences in attention-deficit/hyperactivity disorder. Psychiatr Clin North Am. 2010 Jun;33(2):357–73. [PubMed]
Guardiola A, Fuchs FD, Rotta NT. Prevalence of attention-deficit hyperactivity disorders in students: comparison between DSM-IV and neuropsychological criteria. Arq Neuropsiquiatr. 2000;58:401–7. doi: 10.1590/S0004-282X2000000300001. [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]
Shaabani M, Yadegari A. Prevalence of attention deficit hyperactivity disorder (ADHD) in elementary school children in Zanjan 2004–2005. J Adv Med Biomedical Res. 2005;13(51):42–8. [Google Scholar]
Adewuya AO, Famuyiwa OO. Attention deficit hyperactivity disorder among nigerian primary school children prevalence and co-morbid conditions. Eur Child Adolesc Psychiatry. 2007;16(1):10–5. doi: 10.1007/s00787-006-0569-9. [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]
Mhalla A, Guedria A, Brahem T, Amamou B, Sboui W, Gaddour N, et al. ADHD in tunisian adolescents: prevalence and associated factors. J Atten Disord. 2018;22(2):154–62. doi: 10.1177/1087054717702217. [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]
Oeseburg B, Jansen D, Dijkstra G, Groothoff J, Reijneveld S. Prevalence of chronic diseases in adolescents with intellectual disability. Res Dev Disabil. 2010;31(3):698–704. doi: 10.1016/j.ridd.2010.01.011. [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]
Maalouf FT, Ghandour LA, Halabi F, Zeinoun P, Tavitian L. Psychiatric disorders among adolescents from Lebanon: prevalence, correlates, and treatment gap. Soc Psychiatry Psychiatr Epidemiol. 2016;51(8):1105–16. doi: 10.1007/s00127-016-1241-4. [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]
Moher D, Liberati A, Tetzlaff J, Altman DG, Group P. Preferred reporting items for systematic reviews and meta-analyses: the PRISMA statement. PLoS Med. 2009;6(7):e1000097. doi: 10.1371/journal.pmed.1000097. [PMC free article] [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]
Eriksen MB, Frandsen TF. The impact of patient, intervention, comparison, outcome (PICO) as a search strategy tool on literature search quality: a systematic review. J Med Libr Association: JMLA. 2018;106(4):420. [PMC free article] [PubMed] [Google Scholar]
Abdekhodaie Z, Tabatabaei SM, Gholizadeh M. The investigation of ADHD prevalence in kindergarten children in northeast Iran and a determination of the criterion validity of Conners’

questionnaire via clinical interview. Res Dev Disabil. 2012;33(2):357–61. doi: 10.1016/j.ridd.2011.10.006. [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]

1. Aboul-Ata MA, Amin FA. The prevalence of ADHD in Fayoum City (Egypt) among school-age children: depending on a DSM-5-based rating scale. J Atten Disord. 2018;22(2):127–33. doi: 10.1177/1087054715576917. [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]

Bradshaw LG, Kamal M. Prevalence of ADHD in qatari school-age children. J Atten Disord.

2017;21(5):442–9. doi: 10.1177/1087054713517545. [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]

Afeti K, Nyarko SH. Prevalence and effect of attention-deficit/hyperactivity disorder on school performance among primary school pupils in the Hohoe Municipality. Ghana Annals of general psychiatry. 2017;16(1):1–7. [PMC free article] [PubMed] [Google Scholar]
Al Azzam M, Al Bashtawy M, Tubaishat A, Batiha A-M, Tawalbeh L. Prevalence of attention deficit hyperactivity disorder among school-aged children in Jordan. East Mediterr Health J. 2017;23(7):486–

doi: 10.26719/2017.23.7.486. [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]

Alqahtani MM. Attention-deficit hyperactive disorder in school-aged children in Saudi Arabia. Eur J Pediatrics. 2010;169(9):1113–7. doi: 10.1007/s00431-010-1190-y. [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]
Ambuabunos E, Ofevwe E, Ibadin M. Community survey of attention-deficit/hyperactivity disorder among primary school pupils in Benin City,Nigeria. Annals of African Medicine. 2011;10(2). [PubMed]
Amiri S, Mohammadi MR, Ahmadi N, Khaleghi A, Nourouzi S, Asl Rahimi V et al. Prevalence of Psychiatric Disorders Among Children and Adolescents in the East Azerbaijan Province, Tabriz, Iran in 2017.Iranian Journal of Psychiatry and Behavioral Sciences. 2019;13(4).
Anokye R, Acheampong E, Edusei A, Owusu I, Mprah WK. Prevalence of attention- deficit/hyperactivity disorder among primary school children in Oforikrom, Ghana based on the disruptive behavior disorders rating scale. East Asian Archives of Psychiatry. 2020;30(3):88–90. doi: 10.12809/eaap1907. [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]
Baumgaertel A, Wolraich ML, Dietrich M. Comparison of diagnostic criteria for attention deficit disorders in a german elementary school sample. J Am Acad Child Adolesc Psychiatry. 1995;34(5):629– 38. doi: 10.1097/00004583-199505000-00015. [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]
Bozkurt ÖH, Dirik E, Üneri ÖŞ. Prevalence of ADHD in Northern Cyprus. Anadolu Psikiyatri Dergisi. 2017;18(5):478. [Google Scholar]
Bronsard G, Lançon C, Loundou A, Auquier P, Rufo M, Siméoni M-C. Prevalence rate of DSM mental disorders among adolescents living in residential group homes of the french child Welfare System. Child Youth Serv Rev. 2011;33(10):1886–90. doi: 10.1016/j.childyouth.2011.05.014. [CrossRef] [Google Scholar]
Canals J, Morales-Hidalgo P, Jané MC, Domènech E. ADHD prevalence in spanish preschoolers: comorbidity, socio-demographic factors, and functional consequences. J Atten Disord. 2018;22(2):143– 53. doi: 10.1177/1087054716638511. [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]
Catherine TG, Robert NG, Mala KK, Kanniammal C, Arullapan J. Assessment of prevalence of attention deficit hyperactivity disorder among schoolchildren in selected schools. Indian J psychiatry. 2019;61(3):232. doi: 10.4103/psychiatry.IndianJPsychiatry_333_17. [PMC free article] [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]
Cuffe SP, Moore CG, McKeown RE. Prevalence and correlates of ADHD symptoms in the national health interview survey. J Atten Disord. 2005;9(2):392–401. doi: 10.1177/1087054705280413. [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]
de la Barra FE, Vicente B, Saldivia S, Melipillan R. Epidemiology of ADHD in chilean children and adolescents. ADHD Atten Deficit Hyperactivity Disorders. 2013;5(1):1–8. doi: 10.1007/s12402-012- 0090-6. [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]
Dodangi N, Ashtiani NH, Valadbeigi B. Prevalence of DSM-IV TR psychiatric disorders in children and adolescents of Paveh, a western city of Iran.Iranian Red Crescent Medical Journal. 2014;16(7). [PMC free article] [PubMed]
Egbochuku E, Abikwi M. The prevalence of attention deficit/hyperactivity disorder (ADHD) among primary school pupils of Benin Metropolis, Nigeria. J Hum Ecol. 2007;22(4):317–22. doi: 10.1080/09709274.2007.11906041. [CrossRef] [Google Scholar]
El-Nemr FM, Badr HS, Salem MS. Prevalence of attention deficit hyperactivity disorder in children.

Sci J Public Health. 2015;3(2):274–80. doi: 10.11648/j.sjph.20150302.28. [CrossRef] [Google Scholar]

Erşan EE, Doğan O, Doğan S, Sümer H. The distribution of symptoms of attention- deficit/hyperactivity disorder and oppositional defiant disorder in school age children in Turkey. Eur Child Adolesc Psychiatry. 2004;13(6):354–61. doi: 10.1007/s00787-004-0410-2. [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]
Alyahri A, Goodman R. The prevalence of DSM-IV psychiatric disorders among 7–10 year old yemeni schoolchildren. Soc Psychiatry Psychiatr Epidemiol. 2008;43(3):224–30. doi: 10.1007/s00127- 007-0293-x. [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]
Farahat T, Alkot M, Rajab A, Anbar R. Attention-deficit hyperactive disorder among primary school children in Menoufia Governorate,Egypt. International journal of family medicine. 2014;2014. [PMC free article] [PubMed]
Farbstein I, Mansbach-Kleinfeld I, Auerbach JG, Ponizovsky AM, Apter A. The Israel Survey of Mental Health among adolescents: prevalence of attention-deficit/hyperactivity disorder, comorbidity, methylphenidate use, and help-seeking patterns. Isr Med Association journal: IMAJ. 2014;16(9):568–

[PubMed] [Google Scholar]

Feiz P, Emamipour S. A survey on prevalence rate of attention-deficit hyperactivity disorder among elementary school students (6–7 years old) in Tehran. Procedia-Social and Behavioral Sciences. 2013;84:1732–5. doi: 10.1016/j.sbspro.2013.07.022. [CrossRef] [Google Scholar]
Fleitlich-Bilyk B, Goodman R. Prevalence of child and adolescent psychiatric disorders in southeast Brazil. J Am Acad Child Adolesc Psychiatry. 2004;43(6):727–34. doi: 10.1097/01.chi.0000120021.14101.ca. [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]
Ford T, Goodman R, Meltzer H. The british child and adolescent mental health survey 1999: the prevalence of DSM-IV disorders. J Am Acad child Adolesc psychiatry. 2003;42(10):1203–11. doi: 10.1097/00004583-200310000-00011. [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]
Froehlich TE, Lanphear BP, Epstein JN, Barbaresi WJ, Katusic SK, Kahn RS. Prevalence, recognition, and treatment of attention-deficit/hyperactivity disorder in a national sample of US children. Arch Pediatr Adolesc Med. 2007;161(9):857–64. doi: 10.1001/archpedi.161.9.857. [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]
Gallardo-Saavedra GA, del Consuelo Martínez-Wbaldo M, Padrón-García AL. Prevalence of ADHD in mexican schoolchildren through screening with Conners scales 3. Actas Esp Psiquiatr. 2019;47(2):45–

[PubMed] [Google Scholar]

Gau SS, Chong M-Y, Chen TH, Cheng AT. A 3-year panel study of mental disorders among adolescents in Taiwan. Am J Psychiatry. 2005;162(7):1344–50. doi: 10.1176/appi.ajp.162.7.1344. [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]
Ghosh P, Choudhury HA, Victor R. Prevalence of attention deficit hyperactivity disorder among primary school children in Cachar, Assam, North-East India. Open J Psychiatry Allied Sci. 2018;9(2):130–5. doi: 10.5958/2394-2061.2018.00025.3. [CrossRef] [Google Scholar]
Gomez R, Hafetz N, DSM-IV ADHD. Prevalence based on parent and teacher ratings of malaysian primary school children. Asian J Psychiatry. 2011;4(1):41–4. doi: 10.1016/j.ajp.2010.12.003. [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]
Gul N, Tiryaki A, Kultur SEC, Topbas M, Ak I. Prevalence of attention deficit hyperactivity disorder and comorbid disruptive behavior disorders among school age children in Trabzon. Klinik Psikofarmakoloji Bülteni-Bulletin of Clinical Psychopharmacology. 2010;20(1):50–6. doi: 10.1080/10177833.2010.11790634. [CrossRef] [Google Scholar]
Heiervang E, Stormark KM, Lundervold AJ, Heimann M, Goodman R, Posserud M-B, et al. Psychiatric disorders in norwegian 8-to 10-year-olds: an epidemiological survey of prevalence, risk

factors, and service use. J Am Acad Child Adolesc Psychiatry. 2007;46(4):438–47. doi: 10.1097/chi.0b013e31803062bf. [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]

Ramya H, Goutham A, Lakshmi VP. Prevalence of attention deficit hyperactivity disorder in school going children aged between 5–12 years in Bengaluru. Curr Pediatr Res. 2017;21(2):321–6. [Google Scholar]
Huang Y, Zheng S, Xu C, Lin K, Wu K, Zheng M, et al. Attention-deficit hyperactivity disorder in elementary school students in Shantou, China: prevalence, subtypes, and influencing factors. Neuropsychiatr Dis Treat. 2017;13:785. doi: 10.2147/NDT.S126100. [PMC free article] [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]
Lecendreux M, Konofal E, Faraone SV. Prevalence of attention deficit hyperactivity disorder and associated features among children in France. J Atten Disord. 2011;15(6):516–24. doi: 10.1177/1087054710372491. [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]
Leib S, Gilon Mann T, Stein D, Vusiker I, Tokatly Latzer I, Ben-Ami M, et al. High prevalence of attention‐deficit/hyperactivity disorder in adolescents with severe obesity seeking bariatric surgery. Acta Paediatr. 2020;109(3):581–6. doi: 10.1111/apa.15039. [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]
Leung PW, Hung S-f, Ho T-p, Lee C-c, Liu W-s, Tang C-p, et al. Prevalence of DSM-IV disorders in chinese adolescents and the effects of an impairment criterion. Eur Child Adolesc Psychiatry. 2008;17(7):452–61. doi: 10.1007/s00787-008-0687-7. [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]
Mhalla A, Guedria A, Brahem T, Amamou B, Sboui W, Gaddour N et al. ADHD in Tunisian Adolescents: Prevalence and Associated Factors. JOURNAL OF ATTENTION DISORDERS. 2018;22(2, SI):154 – 62. [PubMed]
Michanie C, Kunst G, Margulies DS, Yakhkind A. Symptom prevalence of ADHD and ODD in a pediatric population in Argentina. J Atten Disord. 2007;11(3):363–7. doi: 10.1177/1087054707299406. [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]
Mohammadi M-R, Zarafshan H, Khaleghi A, Ahmadi N, Hooshyari Z, Mostafavi S-A, et al. Prevalence of ADHD and its comorbidities in a population-based sample. J Atten Disord. 2021;25(8):1058–67. doi: 10.1177/1087054719886372. [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]
Nafi OA, Shaheen AM. Prevalence of attention deficit hyperactive disorder (ADHD) in school children in Al-Qaser district Jordan. Jordan Med J. 2011;45(1):37–43. [Google Scholar]
Pham HD, Nguyen HBH, Tran DT. Prevalence of ADHD in primary school children in Vinh Long.

Vietnam Pediatr Int. 2015;57(5):856–9. doi: 10.1111/ped.12656. [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]

Pillai A, Patel V, Cardozo P, Goodman R, Weiss HA, Andrew G. Non-traditional lifestyles and prevalence of mental disorders in adolescents in Goa, India. Br J Psychiatry. 2008;192(1):45–51. doi: 10.1192/bjp.bp.106.034223. [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]
Rohde LA, Biederman J, Busnello EA, Zimmermann H, Schmitz M, Martins S, et al. ADHD in a school sample of brazilian adolescents: a study of prevalence, comorbid conditions, and impairments. J Am Acad Child Adolesc Psychiatry. 1999;38(6):716–22. doi: 10.1097/00004583-199906000-00019. [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]
Sadolahi A, Ghorbani R, Bakhtiyari J, Salmani M, Khademi A, Mohammadi N et al. Prevalence of attention deficit hyperactivity disorders in first to third grades primary school students in Semnan, Iran.Koomesh. 2019;21(2).
Safavi P, Ganji F, Bidad A. Prevalence of attention-deficit hyperactivity disorder in students and needs modification of mental health services in Shahrekord, Iran in 2013. J Clin Diagn research: JCDR. 2016;10(4):LC25. [PMC free article] [PubMed] [Google Scholar]
Sánchez EY, Velarde S, Britton GB. Estimated prevalence of attention-deficit/hyperactivity disorder in a sample of panamanian school-aged children. Child Psychiatry & Human Development. 2011;42(2):243–55. doi: 10.1007/s10578-010-0213-2. [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]
Shen Y-M, Chan BSM, Liu J-B, Zhou Y-Y, Cui X-L, He Y-Q, et al. The prevalence of psychiatric disorders among students aged 6 ~ 16 years old in central Hunan, China. BMC Psychiatry. 2018;18(1):1–

doi: 10.1186/s12888-018-1823-7. [PMC free article] [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]

Talaei A, Mokhber N, Abdollahian E, Bordbar MRF, Salari E. Attention deficit/hyperactivity disorder: a survey on prevalence rate among male subjects in elementary school (7 to 9 years old) in Iran. J Atten Disord. 2010;13(4):386–90. doi: 10.1177/1087054708329886. [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]
Umar M, Obindo J, Omigbodun O. Prevalence and correlates of ADHD among adolescent students in Nigeria. J Atten Disord. 2018;22(2):116–26. doi: 10.1177/1087054715594456. [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]
Venkata JA, Panicker AS. Prevalence of attention deficit hyperactivity disorder in primary school children. Indian J psychiatry. 2013;55(4):338. doi: 10.4103/0019-5545.120544. [PMC free article] [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]
Vreugdenhil C, Doreleijers TA, Vermeiren R, Wouters LF, Van Den Brink W. Psychiatric disorders in a representative sample of incarcerated boys in the Netherlands. J Am Acad Child Adolesc Psychiatry. 2004;43(1):97–104. doi: 10.1097/00004583-200401000-00019. [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]
Wamithi S, Ochieng R, Njenga F, Akech S, Macharia WM. Cross-sectional survey on prevalence of attention deficit hyperactivity disorder symptoms at a tertiary care health facility in Nairobi. Child Adolesc Psychiatry Mental Health. 2015;9(1):1–7. doi: 10.1186/s13034-015-0033-z. [PMC free article] [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]
Wamulugwa J, Kakooza A, Kitaka SB, Nalugya J, Kaddumukasa M, Moore S, et al. Prevalence and associated factors of attention deficit hyperactivity disorder (ADHD) among ugandan children; a cross- sectional study. Child Adolesc Psychiatry Mental Health. 2017;11(1):1–7. doi: 10.1186/s13034-017- 0155-6. [PMC free article] [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]
Wichstrøm L, Berg-Nielsen TS, Angold A, Egger HL, Solheim E, Sveen TH. Prevalence of psychiatric disorders in preschoolers. J Child Psychol Psychiatry. 2012;53(6):695–705. doi: 10.1111/j.1469-7610.2011.02514.x. [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]
Zwirs BW, Burger H, Schulpen TW, Wiznitzer M, Fedder H, Buitelaar JK. Prevalence of psychiatric disorders among children of different ethnic origin. J Abnorm Child Psychol. 2007;35(4):556–66. doi: 10.1007/s10802-007-9112-9. [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]
Sayal K, Prasad V, Daley D, Ford T, Coghill D. ADHD in children and young people: prevalence, care pathways, and service provision. The Lancet Psychiatry. 2018;5(2):175–86. doi: 10.1016/S2215- 0366(17)30167-0. [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]
Willcutt EG. The prevalence of DSM-IV attention-deficit/hyperactivity disorder: a meta-analytic review. Neurotherapeutics. 2012;9(3):490–9. doi: 10.1007/s13311-012-0135-8. [PMC free article] [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]
Ayano G, Yohannes K, Abraha M. Epidemiology of attention-deficit/hyperactivity disorder (ADHD) in children and adolescents in Africa: a systematic review and meta-analysis. Ann Gen Psychiatry. 2020;19(1):1–10. doi: 10.1186/s12991-020-00271-w. [PMC free article] [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]
Catalá-López F, Peiró S, Ridao M, Sanfélix-Gimeno G, Gènova-Maleras R, Catalá MA. Prevalence of attention deficit hyperactivity disorder among children and adolescents in Spain: a systematic review and meta-analysis of epidemiological studies. BMC Psychiatry. 2012;12(1):1–13. doi: 10.1186/1471- 244X-12-168. [PMC free article] [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]
Wang T, Liu K, Li Z, Xu Y, Liu Y, Shi W, et al. Prevalence of attention deficit/hyperactivity disorder among children and adolescents in China: a systematic review and meta-analysis. BMC Psychiatry. 2017;17(1):1–11. [PMC free article] [PubMed] [Google Scholar]
Epstein JN, Loren RE. Changes in the definition of ADHD in DSM-5: subtle but important. Neuropsychiatry. 2013;3(5):455. doi: 10.2217/npy.13.59. [PMC free article] [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]
Song P, Zha M, Yang Q, Zhang Y, Li X, Rudan I. The prevalence of adult attention-deficit hyperactivity disorder: a global systematic review and meta-analysis.Journal of global health. 2021;11. [PMC free article] [PubMed]
Baggio S, Fructuoso A, Guimaraes M, Fois E, Golay D, Heller P, et al. Prevalence of attention deficit hyperactivity disorder in detention settings: a systematic review and meta-analysis. Front Psychiatry. 2018;9:331. doi: 10.3389/fpsyt.2018.00331. [PMC free article] [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]

Young S, Moss D, Sedgwick O, Fridman M, Hodgkins P. A meta-analysis of the prevalence of attention deficit hyperactivity disorder in incarcerated populations. Psychol Med. 2015;45(2):247–58. doi: 10.1017/S0033291714000762. [PMC free article] [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar

Якщо ви хочете дізнатися більше про РДУГ і його лікування, рекомендуємо до прочитання статтю “Розлад дефіциту уваги та гіперактивності: прояви у дорослих та когнітивно – поведінкова терапія”

Останні статті бібліотеки

Новий досвід з окремими новими категоріями в ICD-11: комплексний ПТСР, розлад тривалого горя, відеоігрова залежність та розлад компульсивної сексуальної поведінки

27.09.2023

Джеффрі М. Рід, 1 Майкл Б. Перший, 1, 2 Жоель Білльє, 3, 4 Марілен Клуатр,…

Когнітивно-поведінкова терапія синдрому подразненого кишківника: 24-місячне спостереження за учасниками рандомізованого дослідження ACTIB

08.09.2023

Hazel A Everitt, Prof, PhD, a,* Sabine Landau, Prof, PhD, c Gilly O’Reilly, PhD, a…

Лікування посттравматичного стресового розладу: сучасний огляд

16.08.2023

Скачати pdf Якщо вам цікаво дізнатися про симптоми ПТСР, причини його виникнення і принципи розвитку,…

Сторінка в Facebook

Запишіться на консультацію прямо зараз

надішліть запит і наш адміністратор зв'яжеться з Вами найближчим часом

Останні статті

Як зупинити перевірки здоров’я і жити спокійніше (КПТ‑практикум)

30.08.2025

Як зменшити соціальну тривогу на собі і повернути свободу спілкування (КПТ‑гайд)

30.08.2025

ОКР і експозиція з відміною реакцій: повний гід з прикладами експозицій

30.08.2025

Заходи

Майндфулнес – Група розвитку навичок усвідомленості

13.11.2018

Терапевтична група «Свобода бути собою»

05.09.2017

Глобальна поширеність РДУГ у дітей та підлітків: систематичний огляд та мета-аналіз

Додаткові матеріали

Примітка видавця

Серотонінова теорія депресії: систематичний парасольковий огляд доказів