• Пн.-Пт. 09.00-20.00
  • Сб.-Нд. 10:00-19:00
Записатися на консультацію
Правила запису
  1. Головна
  2. >
  3. Блог
  4. >
  5. Когнітивно-поведінкова терапія при синдромі подразненого кишківника: огляд доказових підходів

Когнітивно-поведінкова терапія при синдромі подразненого кишківника: огляд доказових підходів

Синдром подразненого кишківника (СПК, також відомий як синдром подразненого кишечника) — один з найпоширеніших функціональних розладів травної системи, що зустрічається приблизно у 5–10% населення. Для цього стану характерні хронічні абдомінальні болі (спазми, які часто минають після дефекації), здуття живота, надмірне газоутворення та порушення випорожнень – чергування періодів діареї і закрепів. Такі симптоми при синдромі подразненого кишківника можуть суттєво знижувати якість життя людей. СПК вважається розладом взаємодії кишківника та мозку: стрес і емоційні фактори здатні провокувати або посилювати симптоматику. Нерідко він поєднується з тривожними або депресивними розладами. Діагностика синдрому подразненого кишківника базується на виключенні інших захворювань з подібними проявами та використанні клінічних критеріїв. Органічних ушкоджень при СПК, як правило, не виявляють — ендоскопічне обстеження товстої кишки зазвичай показує нормальну слизову оболонку. Для підтвердження діагнозу застосовують сучасні «Римські критерії», які визначають СПК як функціональний розлад, що характеризується рецидивним болем у животі у поєднанні зі змінами частоти та консистенції випорожнень. Щодо синдрому подразненого кишківника лікування, то воно є багатокомпонентним і підбирається індивідуально залежно від провідних симптомів. Важливо розуміти людині, що СПК не призводить до тяжких наслідків для здоров’я (щоб зменшити стурбованість та тривожність щодо свого стану).  Базовими методами терапії є зміна способу життя і дієтотерапія. Зокрема, дієта при синдромі подразненого кишківника передбачає виключення з раціону продуктів, що провокують симптоми, достатнє споживання клітковини (наприклад, додавання висівок) та обмеження важкозасвоюваних вуглеводів (жирів, лактози, фруктози, сорбіту). Індивідуально підібраний раціон і його довготривале дотримання — один з найважливіших чинників успішного контролю СПК.  Медикаментозна терапія спрямована на полегшення основних скарг: спазмолітики зменшують біль, проносні засоби призначають при закрепах, а протидіарейні препарати — при діареї. В окремих випадках для полегшення симптомів призначають антидепресанти або пробіотики (ефективність останніх поки що не підтверджена повністю). Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) при СПК стала одним із важливих напрямів досліджень. Оскільки психологічні чинники (наприклад, тривога і хронічний стрес) істотно впливають на перебіг СПК, застосування КПТ спрямоване на корекцію саме цих факторів. Клінічні настанови рекомендують психотерапевтичні втручання (зокрема КПТ, техніки релаксації) пацієнтам, у яких не вдалося досягти належного контролю симптомів стандартними методами.  Метою КПТ є допомогти людині, яка страждає на СПК по-новому поглянути на свій стан і набути навичок самоконтролю: людина вчиться усвідомлювати зв’язок між власними думками та тілесними відчуттями, переборювати почуття безнадії та застосовувати ефективні стратегії реагування на симптоми. У результаті такої терапії знижується тривожність і відчуття безпорадності та підвищується якість життя людини. Ефективність КПТ при синдромі подразненого кишківника підтверджується багатьма клінічними дослідженнями. Мета-аналіз 41 рандомізованого випробування (≈4000 пацієнтів) показав, що і традиційні очні заняття, і скорочені формати КПТ (онлайн або з мінімальними особистими контактами) значно зменшують інтенсивність симптомів СПК порівняно з рутинним лікуванням. Причому позитивний ефект зберігається довготривало після завершення курсу. Різні формати втручання (індивідуальні й групові сесії, телефонні та інтернет-програми) виявилися подібними за результативністю. Деякі сучасні протоколи доповнюють КПТ елементами експозиційної терапії (поступове контрольоване «проживання» неприємних відчуттів) та практиками усвідомленості (mindfulness) — це допомагає зменшити страх перед симптомами і додатково покращує стан пацієнтів. 

Мозок і кишківник: порочне коло стресу та болю

Функціонування травного тракту тісно пов’язане з нервовою системою. Коли людина відчуває страх або сильне хвилювання, мозок активує реакцію «бий або біжи» – викидаються гормони стресу, частішає пульс, підвищується тиск і можуть виникнути спазми або діарея. У хворих на СРК ця реакція нерідко надмірна: навіть буденні ситуації або просто тривожні думки про можливі симптоми здатні викликати різкий біль, невідкладні позиви до туалету чи інший збій моторики кишківника. Більше того, люди схильні катастрофізувати свої відчуття («Мій кишківник руйнує мені життя!»), що ще більше підсилює тривогу і тим самим погіршує стан. Когнітивно-поведінкова терапія націлена на те, щоб зламати це патологічне коло. Людину навчають розпізнавати власні негативні думки і реакції та поступово їх змінювати. За допомогою когнітивних технік людина вчиться менш драматично сприймати симптоми (відкидає думки на кшталт «це катастрофа, я безпорадний») і формує більш адаптивне ставлення («мій стан можна контролювати»). Паралельно застосовуються навички релаксації – діафрагмальне дихання, поступове м’язове розслаблення, візуалізація – щоб заспокоїти гіперактивну автономну нервову систему. У результаті тривожність знижується, спазми вщухають, нормалізується ритм роботи кишківника – порочне коло «стрес–біль» розмикається.

КПТ на практиці: протокол і приклади

Курс КПТ при СРК зазвичай триває 8–12 тижнів (щотижневі сесії) і охоплює кілька компонентів. Типовий терапевтичний протокол включає такі елементи:
  • Психоосвіта. Терапевт пояснює пацієнтові суть СРК, роль стресу та вісі «мозок–кишківник» у виникненні симптомів. Розуміння функціональної природи симптомів саме по собі зменшує тривогу.
  • Самоспостереження. Людині пропонують вести щоденник, відстежуючи епізоди дискомфорту та ситуації, що їм передували. Так виявляються основні тригери загострень і стає зрозуміло, як думки і емоції впливають на самопочуття.
  • Релаксаційні методики. Людина опановує вправи для розслаблення тіла: повільне глибоке дихання, поступове напруження/розслаблення м’язів, медитацію. Ці методи переключають організм із режиму напруги на «режим відпочинку» і знижують фізіологічні ефекти стресу.
  • Когнітивна перебудова. Терапевт разом із пацієнтом досліджує думки, що виникають під час появи симптомів, і вчить ставити їх під сумнів. Пацієнт, наприклад, вчиться замінювати думку «Це катастрофа, я нічого не можу зробити» на більш раціональну – «Я можу впоратися, якщо щось станеться».
  • Поведінкові експерименти (експозиція). Якщо людина через страх симптомів уникала певної активності (далекі поїздки, громадські заходи, фізичні вправи тощо), поступово запланованими кроками вона повертається до цих ситуацій. Така експозиція допомагає позбутися гіперчутливості до фізичних відчуттів: людина переконується, що може жити активно, тримаючи симптоми під контролем.
Наведемо приклад, як негативно впливає СРК на якість життя (усі співпадіння з певною людиною випадкові). Одна людина багато років панічно боялася виходити з дому без доступу до туалету – через це відмовлялася від подорожей і тривалих зустрічей. Під час КПТ вона навчилася поступово, крок за кроком, долати свій страх. Спочатку вона виконала коротку поїздку, згодом – відвідала багатогодинний захід. Кожен успішний крок додавав впевненості, і зрештою після терапії вона знову могла подорожувати та відвідувати зустрічі без панічного страху. КПТ повернула їй свободу дій і контроль над власним життям.

Ефективність і довгостроковий ефект КПТ

Сукупні дані клінічних досліджень однозначно підтверджують, що КПТ дійсно допомагає пацієнтам із СРК. NNT ≈ 4 (дуже високий показник ефективності)p. Важливо, що ефект КПТ зберігається надовго. На відміну від фармпрепаратів, дія яких закінчується після завершення прийому, навички, набуті під час психотерапії, продовжують працювати. Наприклад, у масштабному британському дослідженні ACTIB через 1–2 роки після курсу КПТ близько двох третин пацієнтів усе ще мали стійке зменшення симптомів, тоді як у групі без КПТ таких було менше половини. Таким чином, когнітивно-поведінкова терапія є дієвим немедикаментозним методом лікування СПК. Вона допомагає полегшити симптоми, зменшити тривожність та покращити якість життя людини.

Джерела

  1. Ford A.C. et al. (2019). Effect of antidepressants and psychological therapies in irritable bowel syndrome: an updated systematic review and meta-analysis. Am J Gastroenterol, 114(1), 21–39pmc.ncbi.nlm.nih.gov.
  2. Everitt H.A. et al. (2019). Cognitive–behavioural therapy for irritable bowel syndrome: 24-month follow-up of the ACTIB trial. Lancet Gastroenterol Hepatol, 4(11), 863–872evidence.nihr.ac.uk.
  3. Lackner J.M. et al. (2019). Durability of cognitive-behavioral therapy for IBS: 12-month follow-up of a randomized trial. Am J Gastroenterol, 114(2), 330–338bpsmedicine.biomedcentral.com.
  4. Sugaya N. et al. (2021). Cognitive-behavioral treatment for irritable bowel syndrome: A recent literature review (1995–2020). BioPsychoSocial Med, 15(23), 1–12bpsmedicine.biomedcentral.com.
Так. КПТ визнана ефективною при СРК — працює з тілесною тривогою, уникненням і гіперчутливістю.
Читати більшеСРК — це не лише про кишківник, а про зв’язок “мозок–кишківник”. КПТ допомагає зменшити тривогу, тілесну гіпернастороженість, уникнення ситуацій, де “раптом буде напад”. Застосовуються техніки тілесного заспокоєння, нормалізації харчових патернів, когнітивні інтервенції. Дослідження (Zijdenbos et al., 2009) показують: симптоми СРК значно знижуються після КПТ.
Останні статті
Сторінка в Facebook
Запишіться на консультацію прямо зараз
надішліть запит і наш адміністратор зв'яжеться з Вами найближчим часом
Записатися на консультацію
Останні статті
Заходи
Онлайн оплата консультації
4,6/5 - 55 відгуків в Google

Працюємо від 2017 року
© Всі права захищені.

Instagram Youtube Facebook-f Telegram

Перейти на українську версію?

Так

 

This will close in 0 seconds