Застосування експозиції з попередженням реакції в терапії обсесивно-компульсивного розладу
Обсесивно-компульсивний розлад (ОКР) – це тривожний розлад, що характеризується наявністю нав’язливих думок (обсесій) і дій, які виконуються для зниження тривоги (компульсій).
Обсесіями можуть бути думки, образи та імпульси, які сприймаються людиною, як недоречні та провокують тривогу. Компульсії – це дії, які людина виконує для того, щоб знизити дистрес або ризик події, настання якої вона боїться.
Людина з ОКР перебільшує ступінь небезпеки. Наприклад, вона може думати, що, якщо вона торкнеться поручня в громадському транспорті та після цього ретельно не обробить руки, то обов’язково заразиться серйозною хворобою. Тому людям, які страждають на ОКР потрібно постійно переконуватися в тому, що все безпечно. Наприклад, для того щоб відчувати себе в безпеці, людина з ОКР повинна переконатися, що в ресторані, куди вона прийшла поїсти, весь посуд ідеально вимитий. Людям без ОКР таких доказів не потрібно.
Найчастіше ОКР пов’язаний з нетолерантністю до невизначеності, уникнення та виконання ритуалів створює враження, що людина може контролювати майбутнє, однак, з плином часу, навпаки, ОКР починає «контролювати» життя людини, займаючи в ній все більше часу і простору.
Люди з ОКР стикаються з обсесіями (образами, думками), які провокуються різними ситуаціями, відчувають сильну тривогу і виконують компульсії (ритуали) або залучаються до поведінки уникнення, щоб зменшити тривогу, пов’язану з обсесіями. Як би парадоксально не звучало, але уникнення та ритуали тільки посилюють тривогу і страх та збільшують кількість і обсесій та компульсій. Обсесії часто стосуються подій, про які людина найменше хотіла б думати або зіткнутися у своєму житті.
Яким чином можна допомогти людям, які страждають від ОКР?
У минулому для лікування ОКР застосовувалися різні методи, але вони не давали відчутного ефекту. І ось, у 1966 році британський психолог Віктор Мейер (Victor Campbell Mayer) описав двох пацієнтів, які успішно пройшли програму поведінкової терапії, що включала в себе новий метод, який назвали експозицією з попередженням реакції. Дослідження, які проводилися із застосуванням цього методу довели його ефективність.
Що ж таке експозиція з попередженням реакції? Експозиція – це процедура, під час якої людина навмисне стикається з об’єктами або ситуаціями, які викликають страх і тривогу. Людина знаходиться в цих ситуаціях досить довго, щоб тривога та страх почали зникати самі по собі. Попередження реакції – це утримання від будь-яких дій, які раніше використовувалися для зниження тривоги. Наприклад, якщо людина боїться, що, після того, як вона торкнеться ванни, то заразиться мікробами і захворіє, то під час експозиції їй буде потрібно навмисне торкатися ванни протягом певного часу і витримувати тривогу, яка при цьому виникне. Експозиція допомагає усвідомити, що тривога не буде тривати вічно, а почне з часом сама по собі знижуватися і для цього не потрібно виконувати будь-які дії. Цей процес називається «габітуацією» (звиканням) до тривоги.
Експозиція має важливе доповнення – попередження реакції. Воно передбачає, що людина не повинна виконувати компульсивні дії, які дуже хочеться в цей момент зробити для зниження тривоги. Наприклад, після дотику до ванни – помити руки. В даному випадку мити руки не можна. Раніше людина вірила, що коли вона миє руки після дотику до ванни, то це знижує тривогу і напругу і захищає її від хвороби. Проведення експозиції з попередженням реакції допомагає розірвати цей зв’язок і усвідомити, що компульсії допомагають тільки тимчасово знизити тривогу, але, на жаль, з часом лише збільшують кількість обсесій. Ще одним важливим висновком є те, що без ритуалів і компульсій нічого катастрофічного не станеться, тобто людина не заразиться хворобою. Тобто компульсія носить характер тимчасової допомоги з негативними наслідками в довгостроковій перспективі.
Практичне застосування експозиції з попередженням реакції
Для практичного застосування експозиції з попередженням реакції потрібна певна підготовка, а саме:
- Проведення оцінки наявних обсесії та компульсій, ситуацій-тригерів, які провокують виникнення нав’язливих думок і образів.
- Оцінювання рівня тривоги, що виникає під час зіткнення з трігерами (Шкала SUDS – суб’єктивна шкала дистресу від 0 до 100)
- Розробка ієрархії для експозиції, заборона ритуалів, компульсій.
- Безпосереднє проведення експозиції: на сесії, наживо (in vivo), в уяві / віртуальній реальності, поза сесією в якості домашнього завдання.
- Подальша робота по утриманню результатів.
Тригерами в кожному окремо взятому випадку можуть бути різні ситуації. Наприклад, для мами, у якої є нав’язливі думки заподіяння шкоди своїм дітям, тригером може бути ситуація, коли вона робить манікюр на кухні, використовуючи засіб для догляду за нігтями. Її можуть переслідувати думки про те, що вона може навмисне бризнути цим засобом на чашку, з якої п’є дитина і вона отруїться.
Наприклад, для людини, яка думає, що на ній лежить уся відповідальність за її сім’ю і безпеку, тригером можуть бути ситуації, коли вона залишає квартиру, в якій живе її сім’я. Її можуть переслідувати думки або образи про те, що вона не зачинила двері, не вимкнула воду, електроприлади, не перекрила газ, і що це може привести до катастрофічних наслідків (квартира вибухне, згорить, у квартиру проникнуть злодії та винесуть цінні речі та т. д.).
Думки такої людини можуть звучати таким чином: «саме я несу повну відповідальність за безпеку моєї сім’ї», «якщо я не перевірю, що у квартирі все в порядку, не пересвідчуся, що закрила квартиру, щось страшне станеться і я буду винна в тому, що моїй родині буде завдано непоправної шкоди».
Ритуалами можуть бути: перевірити чи закриті вікна, перевірити чи перекритий газовий вентиль, перевірити чи виключені електроприлади, перевірити двері, посмикати ручку двері кілька разів, сфотографувати закритий замок, зняти відео як закривається замок, повернутися і перевірити все ще кілька разів, поки не виникне відчуття, що цього достатньо. Такі перевірки займають багато часу, людина повертається додому знову і знову, почуття тривоги залишає її лише на короткий проміжок часу.
Щоб почати проводити експозиції необхідно скласти ієрархію тривожних ситуацій, починаючи від найменш тривожної до найбільш тривожної. Дана ієрархія виступає свого роду «фундаментом» експозиції.
Ієрархія для вищезгаданого випадку може містити наступні сходинки
|
№ |
Сходинка ієрархії |
Очікуваний рівень тривоги та дистресу під час потрапляння в дану ситуацію (SUDS) 0-100 |
|
1 |
Вимкнути праску та вийти з кімнати |
60 |
|
2 |
Залишаючи квартиру, перевірити вікна лише один раз |
70 |
|
3 |
Перекрити вентиль подачі газу до плити та вийти з кухні без перевірок |
80 |
|
4 |
Виходячи з квартири, закрити двері і повторно не перевіряти, наскільки добре вони закриті (не смикати дверну ручку), не фотографувати замок, не знімати відео |
90 |
Спочатку експозиція може проводиться в уяві, а потім в реальному житті.
Після складання ієрархії, людина навмисне стикається з ситуаціями, які в ній описані, починаючи з ситуації, яка викликає найменший дистрес. Важливо, щоб людина перебувала в цій ситуації досить довго, відчула, що тривога піднімається, дочекалася її пікового рівня і поступового зниження, при цьому не виконуючи компульсій. Тобто, маючи намір покинути квартиру, незважаючи на бажання кілька разів перевірити чи закриті вікна, необхідно утриматися від цієї дії, витримуючи тривогу і дискомфорт, які виникли.
На наступну сходинку ієрархії можна переходити, коли попередня ситуація (сходинка) не викликає тривогу, вище, ніж 50% від початкової, тобто важливо, щоб під час експозицій тривога знизилася хоча б на 50%. По мірі зниження тривоги сила зв’язку між обсесіями та компульсіями стає слабкішою. Також необхідно пам’ятати, що спочатку може бути складно не відволікатися або опиратися бажанню виконати компульсивну дію, в такому випадку експозицію необхідно повторити. Рекомендовано також вести записи щодо часу, кількості експозицій, динаміки тривоги. Експозиції важливо проводити систематично, це дає більш стійкий і помітний результат.
По мірі просування по ієрархії поступово людина починає усвідомлювати, що для зниження тривоги їй не потрібно виконувати компульсивні дії, і що страшні наслідки ніколи не збуваються або ймовірність їх настання залишається вкрай низькою.
Одним з напрямків, які довели свою ефективність в роботі з обсесивно-компульсивним розладом є метод когнітивно-поведінкової терапії. Терапія ОКР включає в себе застосування когнітивних технік для корекції значень, даних обсесіям та тривозі, техніки Майндфулнес для роботи з думками, а також експозицію з попередженням реакції для «габітуаціі» до тривоги та відмови від компульсій.
Посилання та література
- https://iocdf.org
- https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/20623924/
- https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/30745681/
- www.med.upenn.edu/ctsa
- Foa EB, Yadin E, Lichner TB. Exposure and Response (Ritual) Prevention for Obsessive Compulsive Disorder: Therapist Guide. USA: Oxford University Press; 2012.
- Getting Over OCD: A 10-Step Workbook for Taking Back Your Life (Guilford Self-Help Workbook series) by J. Abramowitz, 2009, Guilford Press.
.
Це поступова свідома зустріч з тим, що лякає — без уникання.
